Справа № 468/196/19-ц
2-о/468/15/19
56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
15.02.2019 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Муругов В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів (заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва),
13.02.2019 року до Баштанського районного суду Миколаївської області в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів (заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва).
З тексту заяви та долученої до неї копії паспорту заявника слідує, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання заявника ОСОБА_1 АДРЕСА_1, що знаходиться за межами територіальної юрисдикції Баштанського районного суду Миколаївської області. Позивачем також долучено до заяви акт депутата про його проживання на території Баштанського району без реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
При цьому, відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Загальні правила визначення підсудності справ, в залежності від місця проживання учасника (§3 Глави 2 Розділу І ЦПК України) визначають, що таке місце проживання має бути зареєстроване у встановленому законом порядку.
Крім того, під місцем проживання відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» розуміється житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
За абз. 9 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
За змістом ч.1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Аналіз процитованих норм вказує на те, що єдиною офіційною адресою місця проживання особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання та відомості про таке місце проживання мають бути відображені в паспорті.
Як наслідок цього, і підсудність справ за ч. 1 ст. 316 ЦПК України має визначатись саме за офіційним зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявника, що, серед іншого, унеможливить зловживання процесуальними правами, в протилежному випадку, з врахуванням можливості особи мати кілька місць проживання, це може бути використане з метою обрання на власний розсуд суду для подання відповідних заяв або ж одночасного подання заяв до різних судів.
Таким чином, проживання заявника не за своїм офіційним зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання не може мати наслідком зміну підсудності його заяв, що мають розглядатись в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про непідсудність справи окремого провадження за заявою заявника ОСОБА_1 Баштанському районному суду, оскільки вказана справа відповідно до правил, визначених ч. 1 ст. 316 ЦПК України підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва за місцем проживання заявника, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31 ч.1 п.1, 316 ч.1 ЦПК України, суд
Справу окремого провадження № 468/196/19-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів (заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва) передати на розгляд Центральному районному суду м. Миколаєва, за правилом підсудності справ окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, визначеним ч.1 ст. 316 ЦПК України, за місцем проживання заявника.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.