Справа № 467/1330/18
2/467/63/19
14.02.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.
представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про зняття арешту з майна, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Арбузинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 липня 1998 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири № 15, розташованої в смт. Арбузинка, вул. Леніна, 105 Миколаївської області. Дана угода була зареєстрована Вознесенською філією Миколаївської універсальної товарно - сировинної біржі, реєстраційний № 244 від 31.06.1998 року. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05.05.2011 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири № 15, розташованої в смт. Арбузинка, вул. Леніна, 105 Миколаївської області, укладений 31.06.1998 року між покупцем ОСОБА_2 та продавцями ОСОБА_4 і ОСОБА_3 30 травня 2011 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за позивачем, про що були внесені відповідні відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно. На підставі постанови державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у 2010 році було накладено арешт на Ѕ частину вказаної квартири, при цьому власником об'єкту обтяження вказаний відповідач. Посилаючись на те, що позивач 10.10.2018 року звернулася до Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з заявою про зняття арешту, однак її у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для зняття арешту на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», позивач прохає зняти арешт з Ѕ частини квартири № 15, розташованої по вул. Леніна, 105 смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, накладений на підставі постанови Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 21358197 від 14.09.2010 року.
Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року в якості співвідповідача було залучене публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_3 та представник публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» у судове засідання двічі не з'явилися без повідомлення причин, незважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлялися за місцем реєстрації, відзиву до суду не подали.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що у 2010 році на виконанні у відділі знаходилося виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку боргу в сумі 116212 грн. 77 к., по якому постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_3 На даний час виконавче провадження закінчено шляхом винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, однак арешт з майна не знятий, поскільки у державного виконавця відсутні підстави для його зняття, передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Зі згоди представника позивача, зазначеній у письмовій заяві до суду, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника третьої особи, суд приходить до наступного.
31 липня 1998 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири № 15, розташованої в смт. Арбузинка, вул. Леніна, 105 Миколаївської області. Дана угода була зареєстрована Вознесенською філією Миколаївської універсальної товарно - сировинної біржі, реєстраційний № 244 від 31.07.1998 року.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05.05.2011 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири № 15, розташованої в смт. Арбузинка, вул. Леніна, 105 Миколаївської області, укладений 31.06.1998 року між покупцем ОСОБА_2 та продавцями ОСОБА_4 і ОСОБА_3
30 травня 2011 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за позивачем ОСОБА_2, про що свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
З листа № 9815/3 від 26 грудня 2018 року Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1127, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 06.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного промислового інвестиційного банку боргу в сумі 116212 грн. 77 к. постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_3
Про ці ж обставини свідчить витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження. З вказаного витягу також видно, що 16 червня 2011 року вказаний виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Тобто, виконавчий лист про стягнення коштів з ОСОБА_3 на даний час у Арбузинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на виконанні не перебуває, виконавче провадження знищено.
Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч.3 ст. 59 вищезазначеного Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед яких, зокрема передбачена така підстава як надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
За змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та звертається з позовом про зняття з нього арешту. Із таким позовом до суду може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Враховуючи, що виконавче провадження, в рамках якого такий арешт накладено, закінчено та знищене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зняття арешту з майна, оскільки збереження арешту на нерухоме майно позивача та запис про арешт у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежують його права щодо вільного розпорядження майном, а тому його право підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна в судовому порядку.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про зняття арешту з майна, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Арбузинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити.
Зняти арешт з Ѕ частини квартири № 15, розташованої по вул. Леніна, 105 смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, накладений на підставі постанови Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 21358197 від 14.09.2010 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.М.Кологрива