Справа № 471/729/18-к
1-кп/467/31/19
15.02.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінального №1201815017000221, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутора Кременчук Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого 19 січня 2006 року вироком Братського районного суду Миколаївської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі, 03 жовтня 2013 року ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області звільненого умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 20 днів,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України,
На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. Підставами щодо необхідності продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави стороні обвинувачення вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, визначеним у п.п.1,3,5 вказаної норми. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі, обвинуваченому в 2005 році обирався запобіжний захід тримання під вартою, а отже є підстави вважати, що дана особа схильна до переховування від органів досудового розслідування та суду та може продовжити свою злочинну діяльність. Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину із застосуванням насильства, а отже може фізично чи психологічно здійснювати тиск на потерпілих та свідків, з метою зміни показів чи відмови від показів.
Вищевказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_4 свідчать про наявність і на даний час ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Більш м'які запобіжні заходи на думку прокурора не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відтак, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження та закінчення строку дії раніше обраного запобіжного заходу, прокурор просив його клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, в зв'язку з недоведеністю існування ризиків, вказаних в клопотанні. Також ОСОБА_4 зазначив, що він має постійне місце проживання, де проживає з матір'ю. Мати не працює, оскільки хворіє на цукровий діабет та гіпертонію, чи отримує вона пенсію, він не знає, але мати займалась її оформленням, також мати отримує орендну плату за пай. За даних обставин ОСОБА_4 вважає за можливе застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначив, що існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків і потерпілих прокурором не доведено і такий ризик відсутній, крім того потерпіла вже допитана в судовому засіданні, а впливати на потерпілого немає сенсу. Зазначив, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де проживає разом зі своєю матір'ю, отже має належні соціальні зв'язки, вважає, що достатнім буде застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд зробив наступний висновок.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання, зокрема, спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків чи потерпілих. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.
Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 листопада 2018 року відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 07 січня 2019 року включно. 26 грудня 2019 року дію запобіжного заходу продовжено до 23 лютого 2019 року.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує, що на розгляд суду надійшов обвинувальний акт з додатками відповідно до положень ч.4 ст.291 КПК України, у справі призначене судове засідання, проте докази досліджені, частково, допитана потерпіла. На даній стадії розгляду кримінального провадження суд позбавлений права надавати оцінку доказам, отриманим під час досудового розслідування, що можуть свідчити про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Відтак, щодо обґрунтованості підозри на даному етапі кримінального провадження суд виходить зі змісту обвинувального акту, затвердженого прокурором та реєстру матеріалів досудового розслідування.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за вчинення якого, у разі доведеності вини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Загалом, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі.
При цьому обвинувачений хоча й вказує, що проживає з матір'ю, проте офіційно не одружений, з цивільною дружиною, за свідченням самого обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, стосунки він не підтримує в зв'язку зі зловживанням алкогольними напоями, обвинувачений не має і не мав постійного місця роботи, утриманців не має, матеріальну допомогу хворій матері, з якою він проживає, надають інші родичі, які проживають окремо, тобто соціальні зв'язки обвинуваченого є нестійкими.
В сукупності дані обставини вказують на існування ризику, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.
Ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення підтверджується наданими прокурором відомостями про незняті та непогашені судимості обвинуваченого, що відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих з боку обвинуваченого, суд зробив висновок, що на даному етапі розгляду кримінального провадження, коли докази у справі досліджені не в повному обсязі, не допитаний один з потерпілих та свідки, слушними є аргументи прокурора про існування даного ризику.
Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, особисте зобов'язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, заставу суд не визначає, оскільки обвинуваченому інкриміновано злочин вчинений із застосуванням насильства.
Суд не приймає доводів сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вважає, що тягар утримання обвинуваченого буде непомірним для його матері, яка хворіє та не має постійного джерела доходу і сама потребує матеріальної допомоги з боку інших своїх дітей. Крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, такий запобіжний захід суд вважає недостатнім.
Відтак, у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками суд вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, у цей період провадження. Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити, продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 днів, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю хутора Кременчук Вознесенського району Миколаївської області строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 15 квітня 2019 року включно, з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення.
Повний текст ухвали проголошено 15 лютого 2019 року о 15-00 годині.
Суддя ОСОБА_1