Справа № 466/3413/18
"11" лютого 2019 р. м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі :
головуючого судді Донченко Ю.В.
при секретарі Окілко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу,-
встановив:
07 травня 2018 року ОСОБА_1-М.А. звернулась до суду із скаргою на діяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 та просить суд скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.03.2018 року у виконавчому провадженні № 50807698.
В обґрунтування скарги зазначила, що на виконанні у Шевченківському відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області є зведене виконавче провадження № 52694057 до складу якого входить виконавче провадження № 50807698 з примусового виконання виконавчого листа № 2-503/09, виданого 04.03.2010 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 355 100 грн.
30.03.2018 року державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Вважає,що постанову державного виконавця незаконною, тому просить суд її скасувати.
Представник скаржниці ОСОБА_4 М-А.М. - ОСОБА_5 скаргу підтримав в повному об"ємі, просив її задовольнити
Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 в судовому засідання відносно задоволення скарги не заперечив.
Інші учасники в судове засідання не прибули, хоча про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать, рекомендовані поштові повідомлення..
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та з?ясувавши обставини по справі, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області є зведене виконавче провадження № 52694057 до складу якого входить виконавче провадження № 50807698 з примусового виконання виконавчого листа № 2-503/09, виданого 04.03.2010 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 355 100 грн.
30.03.2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Підставою для винесення постанови від 30.03.2018 року слугувало відсутність у боржника майна.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В ході проведення дій щодо примусового виконання рішення було отримано інформацію з ДФС України та Пенсійного фонду України відповідно до якої відкриті рахунки в банківських установах в боржника відсутні, боржник не працює, не отримує пенсію, накладено арешт на все майно боржника. Зокрема на земельну ділянку кадастровий № 4620988000:21:014:0010 в с. Угри Городоцького району Львівської області. Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 20.10.2016 року, початкова вартість земельної ділянку становить 428 049, 00 грн.
Вказана земельна ділянка була виставлена на електронні торги ДП «СЕТАМ» для проведення реалізації з метою погашення суми боргу за виконавчим документом, проте не була реалізована.
Стягувач (іпотекодержатель) АКІБ «УкрСиббанк» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.
Статтею 49 Закону України «Про іпотеку» визначено якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета Іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду».
Відповідно до ч. 1ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з матеріалів справи у боржника крім земельної ділянки також у власності є квартира що перебуває в іпотеці АБ "Київська Русь". Проте оцінку вказаної квартири проведено не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов"язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов"язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невідємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Так, у справі «ОСОБА_6 проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року) (далі справа Іванов), ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» є продовженням пілотного рішення у справі Іванов. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов"язково покладатиметься на національні органи влади.
Відповідно до ч.2 ст. 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов"язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст. ст.12-13,76-81, 258-261, 268, 271, 447, 452 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 30 березня 2018 року у виконавчому провадженні № 50807698.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів, починаючи з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_7