справа № 361/7663/18
провадження № 2-а/361/107/19
05.02.2019
Іменем України
05 лютого 2019 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
До суду звернувся ОСОБА_3 із вищевказаним позовом до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своєї позовної заяви ОСОБА_3 посилається на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2018 року, яка винесена інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 132-1 КУпАП. Вказана постанова винесена з порушенням норм Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року № 879, відсутні докази, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в оскаржуваній постанові обставин та їх доведеність допустимими доказами. Також при винесенні даної постанови було грубо порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
З огляду на викладені вище обставини, позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 705177 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП.
18 грудня 2018 року до суду надійшов відзив від відповідача Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4, в якому останній вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Наслідком винесення постанови та притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності стала відсутність дозволу на перевезення великогабаритного та великовагового вантажу. Звертає увагу на те, що габаритно-ваговий контроль після зупинки транспортного засобу не здійснювався, оскільки інспектором було виявлено факт перевезення позивачем важкої техніки, а саме екскаватора гусеничного JCB 360, який згідно відомостей стосовно його технічних характеристик, що знаходяться у вільному доступі в мережі інтернет, базова транспортна ширина якого становить від 2 м 90 см, тобто перевищує величину, зазначену в п. 22.5 ПДР України. На підтвердження чого додає диск з відеозаписами з нагрудного реєстратора та витяг відомостей стосовно характеристик екскаватора. Стверджує, що до матеріалів справи позивачем не доданий дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, при цьому навіть не вказує жодних відомостей про вантаж, який перевозив, що було б прямим підтвердженням вчиненному правопорушенню. Відтак, стороною позивача визнається факт
відсутності відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тому з огляду на ч. 1 ст. 78 КАС України, вважає, що інкриміноване правопорушення позивачу є доведеним та доказуванню не підлягає. Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. У прохальній частині адміністративного позову просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. У відзиві просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2018 року інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4 складено відносно водія ОСОБА_3 постанову серії ЕАВ № 705177 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8).
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 01 листопада 2018 року о 00 год. 15 хв. на 288 км автодороги Н-03 Житомир-Чернівці водій, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки TGА 33.480, н.з. AI 6097 ЕА, перевозив великогабаритний вантаж шириною 2 м 90 см, не маючи дозволу на участь в дорожньому русі великовагових і великогабаритних транспортних засобів, чим порушив п. 22.5 ПДР України, п. 4, п. 25 Постанови КМУ, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП. Даною постановою застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Як вбачається з відеофіксації, яка міститься на диску, доданому до відзиву, позивач не заперечив, що дозвіл на перевезення великогабаритного вантажу у нього відсутній. Твердження позивача що при винесенні постанови було грубо порушено його права, передбачені статтею 268 КУпАП, спростовуються відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, та ознайомлення позивача з правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Жодних клопотань чи пояснень позивач не виявив бажання надавати (а.с. 21).
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух”встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України ”Про дорожній рух” передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Стаття 132-1 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України ”Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і
шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМ України № 30 від 18.01.2001р., передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Допустима ширина перевищення габаритного обмеження є 7 відсотків - тобто до 2,78 м по ширині.
Проте, як вбачається з опису обставин, встановлених при розгляді справи, що містяться у постанові серії ЕАВ № 705177 від 01.11.2018 року, позивач перевозив вантаж, що перевищує габарити - ширина 2,90 м.
Так як позивач порушив допустимі норми перевищення габаритного обмеження в 7 відсотків, в даному випадку, отримання та наявність дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних обмежень, було обов'язковим.
Відповідно до п. 21 зазначеного Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 22.5 ПДР України затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 2.1. «Г» ПДР України, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.
Процес визначення розмірів великогабаритних (великовагових) вантажів передбачений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМ України № 879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Зокрема, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п.1).
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15).
Матеріалами справи стверджується, що керований позивачем транспортний засіб та вантаж не проходили габаритно-вагового контролю в пунктах габаритно-вагового контролю із використанням вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, процедура проходження габаритно-вагового контролю відноситься не до функцій патрульної поліції, а до функцій працівників Укртрансбезпеки. Патрульна поліція перевіряє лише сам факт наявності чи відсутності у водіїв дозволу на перевезення великовагового чи великогабаритного вантажу, і в разі відсутності діє у відповідності до Правил дорожнього руху України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інспектор у своєму відзиві підтвердив, що габаритно-ваговий контроль після зупинки транспортного засобу не здійснювався, ним лише було виявлено факт перевезення позивачем важкої техніки, а саме екскаватора гусеничного JCB 360, габаритна ширина якого становить 2 м 90 см.
Із відеофіксації, яка міститься на диску, вбачається, що позивач не заперечував, що дозвіл на перевезення великогабаритного вантажу у нього відсутній.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
До відзиву на адміністративний позов відповідач додав диск, на якому міститься відеофіксація правопорушення з нагрудної відеокамери.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу можу бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не спростовано та не підтверджено документально габаритів чи параметрів вантажу-обладнання, що надавало б дозвіл позивачу здійснювати перевезення транспортом по дорожніх об'єктах великогабаритного вантажу за оплату, при цьому не маючи окремого дозволу поліції. Факт перевезення ОСОБА_5 великогабаритного вантажу без відповідного дозволу підтверджується дослідженим відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції. Крім того, із відеозапису вбачається, що позивач не заперечував факту перевезення великогабаритного вантажу.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі та у межах повноважень, у спосіб, визначений чинним законодавством, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72 - 79, 242 - 246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_3, паспорт серії ВМ 963138, виданий 27 грудня 2000 року Житомирським РВ УМВС України в Житомирській області, адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1., смт Велика Димерка,
вул. Квітнева, буд. 27.
Відповідач - інспектор роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_4, адреса місцезнаходження: м. Хмельницький, провул. Коцюбинського,
буд. 35/2.
Суддя Н.М. Петришин