Справа № 459/262/15-ц
Провадження № 2/459/4/2019
07 лютого 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Новосад М.Д.
при секретарі Сиванич У.М.
за участі позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
21.01.2015 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243,60 грн..
30.01.2015 року у справі було відкрито провадження.
02.03.2015 року відповідачка подала суду зустрічну позовну заяву до відповідача про поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме визнати за нею право власності на 1/2 частину гаражу №1644 в гаражному кооперативі №5 м.Червонограда, 1/2 частину автомобіля «Volkswagen «Volkswagen Sharan», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, право володіння торговим контейнером №327, що розташований на торговій площі №1 Червоноградського міського ринку по вул.Сокальська,5 в м.Червонограді, та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаних гаражу та автомобіля , та право володіння торговим контейнером №328.
02.03.2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою, до вирішення питання про продаж квартири по вул.Сокальська,40/12 в м.Червонограді визначити спосіб користування даною квартирою, та просив витребувати з банків відомості про рух коштів по рахунках відповідачки протягом року. Також вказав, що гараж та торгові контейнери будуть виставлені на продаж для поділу коштів від їх реалізації.
26.03.2015 року в судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, подав письмові заперечення відносно зустрічного позову.
Відповідачка та її представник первинний позов заперечили. Просили прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом. Позивачка додала квитанцію про сплату судового збору за зустрічними вимогами в сумі 1252,31 грн..
Ухвалою від 26.03.2015 року було прийнято зустрічний позов та об'єднано його в одне провадження із первісним позовом.
26.03.2015 року в судовому засіданні було винесено ухвалу, якою витребувано докази по справі, а саме відомості з ПАТ «КБ «Надра» , ПАТ «Ідея Банк», ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» про суми коштів розміщених на банківських рахунках на ім'я відповідачки з нарахованими процентами по них, із зазначенням видів, номерів рахунків, на яких розміщені ці кошти, їх суми та термін дії вкладу (рахунку) та копії договорів, укладених відповідачкою та банками, щодо відкриття зазначених рахунків (вкладів); та роздруківки руху коштів по вказаних рахунках.
29.04.2015 року позивач подав письмове клопотання про роз'єднання позовних вимог про розірвання шлюбу та поділ майна, так як він має намір укласти інший шлюб, а вирішення вимог про поділ майна між ним та відповідачкою ускладнює вирішення питання про розірвання шлюбу між ними.
Також 29.04.2015 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку у садівничому кооперативі «Солокія» в м.Червонограді та рахунки відкриті на ім'я відповідачки в банках. За подання даної заяви сплатив судовий збір 121,80 грн..
18.05.2015 року судом було винесено ухвалу про відмову в заяві позивача про роз'єднання позовних вимог, та ухвалу про накладення арешту на земельну ділянку та банківські рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_2.
Ухвалою від 25.08.2015 року у справі за клопотанням позивача було призначено експертизи для визначення вартості спірних автомобіля, торгових контейнерів з товаром, гаража та земельної ділянки, провадження у справі було зупинено.
10.02.1016 року позивач через канцелярію суду надав суду висновок про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки та автомобіля.
01.03.2016 року позивач через канцелярію суду надав суду звіт про незалежну оцінку вартості спірного гаражу.
01.04.2016 року провадження у справі було відновлено та винесено ухвалу про роз'єднання в окремі самостійні провадження позовних вимог позивача розірвання шлюбу та позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
13.05.2016 року за клопотанням позивача потворно скеровувався запит в ПАТ «Ідея Банк» для виконання ухвали від 26.03.2015 року про витребування доказів.
31.05.2016 року відповідачка подала суду письмове клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення вартості спірного автомобіля та торгових контейнерів.
Ухвалою від 10.06.2016 року у справі за клопотанням відповідачки було призначено судову товарознавчу експертизу для визначення вартості спірного автомобіля, торгових контейнерів, оплату яких покладено на відповідачку, та призначено експертну оцінку вартості будівель та насаджень на спірній земельній ділянці за рахунок позивача. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертиз.
01.11.2016 року було надано звіт про оцінку вартості спірних торгових контейнерів.
08.11.2016 року було надано висновок ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр» про вартість спірного автомобіля.
04.01.2017 року матеріали справи були повернуті з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання ухвали суду про призначення експертизи у зв'язку із не оплатою ОСОБА_1 вартості експертизи.
07.03.2017 року позивач через канцелярію суду подав письмові клопотання про повторне скерування ухвали для витребування доказів, які не були надані банками та про проведення експертизи вартості спірного автомобіля та торгових контейнерів, оскільки експертизи даного майна були проведені особами, які не є ескпертами та останніми не правильно визначено вартість спірного майна, а експертиза за ухвалою суду від 10.06.2016 року не була проведена у зв'язку із неоплатою такої відповідачкою
10.03.2017 року ухвалою суд було призначено судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості торгових контейнерів, земельної ділянки, будівель та садових насаджень, розміщених на земельній ділянці, та судову автотехнічну експертизу вартості спірного автомобіля з покладенням оплати вартості експертизи на позивача. Провадження по справі було зупинено на час проведення експертизи.
07.09.2017 року з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експертизи про вартість торгових контейнерів та земельної ділянки з садовими насадженнями.
22.06.2018 року з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експертизи про вартість автомобіля та повернуто матеріали справи.
12.09.2018 року позивач подав доповнення та уточнення позовних вимог, в яких просить виділити у його власність торгові контейнери, так як вони набуті ним за його кошти від здійснення підприємницької діяльності, посилаючись на постанову пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року. Також просить виділити йому в особисту воластість автомобіль вартістю 114 531 грн., гараж вартістю 97500 грн., всього майна на суму 212031 грн.. Виділити відповідачці зі спільного майна подружжя в її особисту власність земельну ділянку в з садовими насадженнями та будинком в садівничому кооперативі «Солокія» вартістю 48 143 грн. та грошовий вклад в банку «Надра» на суму 5000 доларів США, що по курсу 28 грн. за 1 долар становить 14000 грн., тобто всього майна на 188 143 грн.. Різницю, якщо вона не буде покрита сумою коштів на інших банківських рахунка, буде компенсована ним з власних коштів. Також просить стягнути з відповідачки в його користь понесені судові витрати по експертизах у розмірі 700 грн., 1000 грн., 3466 грн., 34,88 грн., 8666 грн. та 86,66 грн..
12.09.2018 року в судовому засіданні було відновлено провадження у справі після проведення експертизи та оголошено перерву для повторного витребування доказів від ПАТ «Ідея Банк».
20.11.2018 року позивач в судовому засіданні вказав, що погоджується на поділ спірного майна в порядку, зазначеному в останніх уточненнях до позовної заяви. Вважає, що у відповідачки ще були кошти в іншому банку і що вони також підлягають поділу. Просив потворно винести ухвалу про витребування доказів щодо руху коштів по рахунках відповідачки у банках.
20.11.2018 року судом винесено ухвалу про витребування від ПАТ «Ідея Банк» та АТ «Ощадбанк» відомості щодо рахунків, відкритих на ім'я відповідачки та руху коштів по них.
11.12.2018 року на виконання ухвали суду надійшло повідомлення від ПАТ «Ідея банк» з відомостями щодо рахунків відповідачки.
22.12.2018 року відповідачка в судовому засіданні вказала, що кошти на рахунку в банку належали її матері, яка перед смертю переклала їх на неї, ними розпоряджався її брат по довіреності.
Представник відповідачки вказав, що відповідачка ці кошти отримала від матері, ними не користувалась, тому немає підстав вважати їх спільним майном подружжя, а отже і поділу вони не підлягають.
Позивач вказав, що відповідачка мала кошти в Ощадбанку на суму близько 290 000 грн., які зняла та знищила документи по них. Банк ухвалу суду про витребування доказів не виконав, тому просив повторно витребувати відомості щодо рахунків, відкритих на ім'я відповідачки в АТ «Ощадбанк».
09.01.2019 року та 22.01.2019 року від АТ «Ощадбанк» найшли повідомлення щодо рахунків на ім'я відповідачки.
07.02.2019 року в судовому засіданні позивач заявив клопотання про повторне витребування документів від АТ «Ощадбанк», так як банк надав не повну інформацію по рахунках відповідачки, про допит експерта в судовому засіданні щодо оцінки вартості спірного автомобіля та про уточнення позовних вимог. В судовому засіданні ухвалою із занесенням до протоколу було відмовлено у задоволенні даних клопотань.
Позивач вказав, що підтримує уточнені позовні вимоги, посилаючись на мотиви зазначені в заяві, просив про їх задоволення. Вважає, що йому слід виділити у власність автомобіль вартістю 114 531 грн., та гараж вартістю 97500 грн., відповідачці виділити дачу з землею вартістю 48143 грн., та грошовий вклад в банку «НАДРА» 5000 доларів по курсу 28 грн. за 1 долар на суму 140000 грн., та 55 901 грн. в «Ідея банк», торгові контейнери виключити з об'єктів поділу, та стягнути з відповідачки в його користь різницю між вартістю майна 32 013,68 грн., та витрати по оплаті експертиз на суму 14535,40 грн. та сплачений ним судовий збір.
Відповідачка та її представник вимоги за первісним позовом визнали частково, в частині визначення позивачеві автомобіля, та відповідачці грошових коштів, зустрічні позовні вимоги підтримали та просили виділити позивачу зі спільного майна подружжя у власність торгові контейнери, автомобіль та дачну ділянку, відповідачці - гараж та грошові кошти на банківських рахунках.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 24.02.1990 року. Позивач звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області із позовом про розірвання шлюбу 21.01.2015 року. Рішення у даній справі було винесено 12.05.2016 року.
Як вбачається з копії технічного паспорту позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2006 року належить гараж №1644 в гаражному кооперативі №5 в м.Червонограді (а.с.6 т.1).
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВСС712664 встановлено, що за позивачем з 02.06.2009 року зареєстрований автомобіль марки «Volkswagen» модель «Sharan», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.9 т.1).
Крім того, позивач користується торговим місцем на ринковій площі №1 Червоноградського міського ринку по вул.Сокальська,5 в м.Червонограді Львівської області під контейнерами №327 та №328 на підставі договору №582 про надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання від 27.12.2001 року (а.с.10 т.1).
Відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.1999 року належать земельна ділянка, розташована на території м.Червонограда в садівничому кооперативі «Солокія» №124 загальною площею 0,0484 га. (а.с.37,38, т.1).
Згідно із договором банківського вкладу №2092545 від 25.12.2014 року на ім'я ОСОБА_2 останній належали грошові кошти в ПАТ «КБ «НАДРА» в сумі 4921,98 долар США, що становить 88528 грн. по курсу 17,99 грн. за 1 долар США (а.с.183 т.1).
Повідомленням ПАТ «Ідея Банк» №14.1/8249/БТ від 29.11.2018 року та доданими до нього виписками по рахунках стверджується, що на рахунку №29244904207.980, відкритому відповідачкою 15.05.2014 року станом на 04.03.2015 року перебували кошти в сумі 62 046 грн. (а.с.124-140 т.2).
З висновку ТзОВ «ЕГ «Богдан» про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 29.12.2015 року встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки, яка розташована в м.Червонограді в садівничому кооперативі «Солокія» №124 становить 29897 грн., вартість за проведення оцінки була сплачена позивачем у розмірі 700 грн. (а.с.114-115 т.1).
Як вбачається з висновку ТзОВ «АВТО-ВЕСТ» №54 по визначенню вартості транспортного засобу від 09.12.2015 року вартістю спірного автомобіля становить 132354,66 грн. (а.с.119 т.1).
Вартість спірного гаражу №1644, який розташований в гаражному кооперативі №5 в м.Червонограді становить 97500 грн., що підтверджується висновком про вартість майна ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр» від 22.02.2016 року та сторонами не оспорювалась. Вартість за проведення оцінки була сплачена позивачем у розмірі 1000 грн.. (а.с.128-142 т.1).
Відповідно до звіту ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр» про незалежну оцінку від 11.01.2016 року вартість спірних торгових контейнерів №327 та №328 на торговій площі №1 Червоноградського міського ринку по вул.Сокальська,5 в м.Червонограді Львівської області становить 168000 грн. (а.с.209-230 т.1).
Згідно із висновком ТзОВ «Західний регіональний консалтинг центр» про вартість майна від 08.11.2016 року ринкова вартість спірного автомобіля становить 145940 грн. (а.с.1-28 т.2).
Вказані вище експертизи позивач оспорював з приводу суб'єкта їх проведення, які не є експертами та відповідно належним чином об'єктивно не оцінили вартість спірного майна. Тому по справі повторно було призначено експертизу ухвалою від 10.03.2017 року.
З висновку Львівського НДІСЕ №1563/1655 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 01.09.2017 року ринкова вартість торгових контейнерів становить 52894 грн., земельної ділянки з садовими насадженнями - 48143 грн..
Висновком Львівського НДІСЕ №1564 судової автотоварознавчої експертизи від 15.06.2018 року встановлено, що ринкова вартість спірного автомобіля в цінах на час завершення виконання експертизи становить 146880 грн..
Позивач просив при поділі майна врахувати ймовірну вартість спірного автомобіля в цінах станом на 30.01.2015 року у розмірі 114531 грн..
Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивача на таку вартість автомобіля, скільки експертизою було встановлено вартість спірного автомобіля на час проведення експертизи 146880 грн..
Тому суд при поділі майна враховує вартість спірного автомобіля на час проведення експертизи, тобто фактично на час поділу майна сторін.
Відповідно до пункту 9 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Згідно зі ст.60, ч.1 ст.61, ст.68 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Майно, яке належить до особистої приватної власності дружини, чоловіка, визначено в ст.57 цього кодексу.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанова ПВСУ від 21.12.2007 року № 11), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Як вбачається із матеріалів справи на час звернення з позовом про розірвання шлюбу (21.01.2015 року) на банківських рахунках, відкритих на ім'я відповідачки знаходились грошові кошти в ПАТ «КБ «НАДРА» в сумі 4921,98 доларів США, що становить 88528 грн. по курсу 17,99 грн. за 1 долар США (а.с.183 т.1) та в ПАТ «Ідея Банк» - 62 046 грн. (а.с.126 т.2).
У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Так як дані кошти були зняті відповідачкою з рахунків та використані на власний розсуд проти волі позивача і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, тому загальна сума коштів враховується при поділі.
Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що торгові контейнери належать йому особисто як підприємцю і не є об'єктами поділу спільного майна подружжя з наступних підстав.
Системний аналіз статей 57, 60 та 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.
Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.06.2016 року у справі №6-1752цс15.
Обов'язок довести, що майно, придбане в шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові №654/5243/14-ц.
Конструкція норми ст.60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку що усе зазначене у позовах спірне майно набуто сторонами в період перебування в шлюбі і є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. Інших доказів на спростування вище зазначеного сторонами не надано, а судом не здобуто в ході розгляду справи.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.60, ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що все спірне майно було наявне у сторін на час припинення спільного ведення господарства, придбане ними під час шлюбу та за спільні кошти.
Виходячи з фактичних обставин справи, аналізу вищезазначених норм, з врахуванням засад рівності часток, справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про, те, що в особисту власність позивача слід присудити автомобіль вартістю 146880 грн., торгові контейнери вартістю 52894 грн. та земельну ділянку вартістю 48143 грн., всього майна загальною вартістю 247 917 грн., а відповідачці - гараж вартістю 97500 грн., та грошові кошти на банківських рахунках у ПАТ КБ «НАДРА» на суму 88528 грн. у АТ «Ідея Банк» на суму 62 046 грн.. всього майна загальною вартістю 248 074 грн..
Враховуючи те, що різниця між вартістю присудженого кожній стороні майна становить 248 074 грн. - 247 917 грн. = 157 грн. з перевагою відповідачки, тому з неї слід стягнути половину даної різниці - 78,50 грн., як компенсацію рівності часток.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі відповідно до ст.141 ЦПК України слід покласти на обвидві сторони пропорційно розміру задоволених задоволених вимог кожної.
З урахуванням конкретних обставин справу судом може бути розглянуто та змінено вимоги позивача без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі вимогами ЦПК.
Так, позивачем при подачі заяви про розірванні шлюбу був сплачений судовий збір у розмірі 243.60 грн., які при роз'єднанні позовних вимог були віднесені до матеріалів справи про розірвання шлюбу. В подальшому позивачем було сплачено лише 121,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, які слід стягнути з відповідачки в користь позивача.
Також позивачем було сплачено витрати, пов'язані із проведенням експертиз по справі (700 + 1000 + 8666 + 86,66 + 3466,40 + 34,88 = 13953,94 грн.), половина з яких підлягає стягненню з відповідачки в користь позивача, що становить 6976,97 грн..
Крім того позивачем в ході розгляду справи було змінено позовні вимоги без сплати суми судового, тому з нього в користь держави слід стягнути 1% вартості задоволених вимог, що становить 2479,17 грн..
Відповідачкою при подачі зустрічного позову було сплачено 243,60 грн. та 1252,31 грн. судового збору, тому з неї в користь держави слід стягнути решту недоплаченого судового збору, а саме різницю між 1% вартості задоволених вимог 248 0,74 грн. та сплаченим судовим збором (2480,74 - 1252,31 - 243,60 = 984,83 грн).
Керуючись ст. ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя -задовольнити частково.
З спільного майна колишнього подружжя виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1:
1)торгові контейнери №327 та №328, які розташовані на торговій площі №1 Червоноградського міського ринку по вул.Сокальська,5 в м.Червонограді Львівської області вартістю 52894 грн.;
2)земельну ділянку для ведення садівництва №124 в садівничому кооперативі «Солокія» в м.Червонограді Львівської області вартістю 48143 грн.;
3)автомобіль «Volkswagen «Volkswagen Sharan», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 146880 грн.,
всього майна загальною вартістю 247 917 грн.
З спільного майна колишнього подружжя виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2:
1)гараж №1644 в гаражному кооперативі №5 м.Червонограда площею 22,3 кв.м. та приміщення підвалу площею 21,4 кв.м. вартістю 97500 грн.;
2)грошові кошти, які перебували на рахунку ОСОБА_2 в АТ «Ідея Банк» №29244904207.980, відкритому 15.05.2014 року на суму 62 046 грн.;
3)грошові кошти, які перебували на рахунку ОСОБА_2 в ПАТ КБ «НАДРА» згідно з договором №2092545 строкового банківського вкладу від 25.12.2014 року на суму 4921,98 дол. США, що становить 88528 грн. по курсу 17,99 грн. за 1 долар США.
всього майна загальною вартістю 248 074 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78,50 грн компенсації за різницю у вартості часток, сплачений ним судовий збір у розмірі 121,80 грн., та половину вартості проведених експертиз по справі, що становить 6976,97 грн., та на користь Державної судової адміністрації України недоплачений нею судовий збір у розмірі 984,83 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України недоплачений судовий збір у розмірі 2479,17грн..
Заходи забезпечення позову у виді арешту, накладеного на підставі ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18.05.2018 року на земельну ділянку у садівничому кооперативі «Солокія» у м. Червонограді Львівської області та рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_4, а саме: Банк «Надра», договір №2092545 від 25.12.2015 р.; ПАТ «ІдеяБанк» №9000284195, картка №45773255 100400054; ПАТ КБ «ПриватБанк» №12010001, 05116045; АТ «ОщадБанк» картка №98044000, рахунок №41596330 - скасувати.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.02.2019 року.
Суддя: М. Д. Новосад