Справа № 363/3893/18
Провадження по справі № 1-кп/367/256/2019
Іменем України
12 лютого 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 27.05.2018 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018110150000444, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України,
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки такий строк спливає, а ризики, які було враховано при обранні такого запобіжного заходу, не відпали.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, оскільки відсутні ризики, на які посилається прокурор. Просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 із передачею його під нагляд батькові ОСОБА_9 .
Обвинувачений та його законний представник підтримали клопотання свого захисника.
Решта учасників судового провадження в судове засідання не з?явились.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 492 КПК України, затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
До неповнолітнього обвинуваченого згідно з ст.492 КПК України може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим кодексом. Разом з тим, затримання та тримання під вартою, як виключний захід, може застосовуватись лише у випадку, коли неповнолітній обвинувачується у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не в змозі запобігти ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги практику ЄСПЛ (рішення від 27.11.2008р. у справі «Свершов проти України» та рішення ЄСПЛ від 28.10.98р. у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»), згідно якої суд зобов'язаний враховувати і вік обвинуваченого, а тримання під вартою має застосовуватися до неповнолітнього тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_8 раніше було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 06.03.2019 р., а суд не взмозі призначити наступне судове засідання до цієї дати.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що дія запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою підлягає продовженню, оскільки існує ризик того, що ОСОБА_8 зможе незаконно впливати на малолітнього потерпілого, який через свій вік може піддатися незаконному впливу, а також неповнолітніх свідків, які на даний час судом не допитані.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, із зазначених вище обставин та обґрунтувань.
До того ж, суду не було надано доказів того, що житло за адресою: АДРЕСА_1 взагалі існує, воно придатне для проживання, і що воно належить батькові обвинуваченого ОСОБА_9 чи він фактично там проживає. При цьому, суд не приймає до уваги довідку Гаврилівського старостинського округу Бучанської міської ради від 30.01.19 № 30-20/71, оскільки до повноважень цього органу не відноситься визначення належності недобудованих приміщень до житлових і можливості там проживання.
Згідно документів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але там не проживає. Крім того, батько обвинуваченого ОСОБА_9 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, ігнорував рішення суду, не сплачуючи накладені на нього штрафи, не має для цього майна чи грошових коштів, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документу від 21.12.2017 р. Він також ухилявся від утримання своїх дітей, в тому числі обвинуваченого, а також застосовував до нього та до його матері фізичне насильство, про що свідчать рішення Вишгородського районного суду від 24.07.2017 р. і від 06.09.2017 р. та показання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , наданими ними під час досудового розслідування. Ці обставини вказують на неможливість передачі неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батька.
Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання про передачу обвинуваченого під нагляд батька, оскільки такий самостійний запобіжний захід не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків.
Суд не приймає до уваги посилання захисника на декриміналізацію діяння, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_8 , оскільки дане питання судом буде вирішено в нарадчій кімнаті під час вирішення справи по суті.
У зв?язку з цим суд продовжує строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 315, 492 КПК України, суд, -
Задовольнити клопотання прокурора.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 45 днів.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну виду запобіжного заходу.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 12.02.2019 р. по 12.04.2019 р. включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3