Справа № 365/687/18
Номер провадження: 2/365/41/19
іменем України
12.02.2019 смт. Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Денисенко Н.О.
секретар
судового засідання Матвієнко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Згурівської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,
за участі представників
позивача Летяк Т.П.
ССДС Довженко М.С.
13 листопада 2018 року Згурівська районна державна адміністрація Київської області як орган опіки і піклування в особі голови адміністрації Мозгового В.М. звернулась до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач тривалий час неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо своїх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між батьками дітей розірвано у 2016 році. Мати дітей ОСОБА_9 створила для дітей належні умови проживання, утримання та виховання.
Натомість відповідач з березня 2016 року не проживає з дітьми, не відвідує їх, не спілкується, не ініціює зустрічей з ними, не займається їх вихованням та утриманням, не забезпечує відпочинком та оздоровленням. Не допомагає їм матеріально та морально, не цікавиться їхнім здоров'ям, долею, розвитком та успішністю, тому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей, судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, відповідач в судове засідання повторно не з'явився про дату, час і місце його проведення був належним чином повідомлений за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не проживає за такою адресою. Також відповідач був повідомлений за адресою його фактичного місця проживання, про причини неявки суду не повідомив, копію позовної заяви з додатками отримав, своїх заперечень та відзиву на позов не подав.
В судовому засіданні представники позивача та ССДС надали пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог. Також зазначили, що соціальний супровід сім'ї не здійснювався, так як діти проживають з матір'ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
В судовому засідання свідок ОСОБА_9 надала показання, аналогічні поясненням представника позивача. Крім того, зазначила, що на позбавленні батьківських прав відповідача наполіг саме їхній син у зв'язку із бажанням останнього змінити прізвище, що неможливо зробити без згоди батька дитини. Проте останній не спілкується з дітьми майже три роки на зв'язок не виходить. Відтак ускладнюється вирішення будь-яких питань, пов'язаних із життям дітей, де обов'язково враховується думка батька. Відповідач, крім аліментів, іншої матеріальної допомоги дітям не надає та протягом трьох останніх років з дітьми не спілкується.
В судовому засідання свідок ОСОБА_10 показала, що вона є бабою дітей, працює на посаді вчителя та є класоводом у ОСОБА_4. Підтримує позовні вимоги, так як відповідач після розлучення із матір'ю дітей з дітьми не спілкується, не приймає участі у їхньому житті та вихованні. Вона зі своїм чоловіком по мірі можливості постійно забезпечують дітей продуктами харчування, одягом та взуттям.
В судовому засіданні дитина ОСОБА_3 пояснив, що він та його сестра проживають із матір'ю, яка піклується ними, як і дід та баба. Батька не бачив понад два роки, який взагалі не спілкується з ними. Пам'ятає, коли батько останній раз приходив до них, то перебував у стані алкогольного сп'яніння. На позбавленні батьківських прав батька наполіг він, так як бажає змінити своє прізвище. Мати обговорювала з ним це питання та не наполягала на позбавленні батьківських прав батька, проте він не змінив свою думку.
Суд, враховуючи думку учасників справи, матері ОСОБА_4, її баби та класовода, вік дитини, визнав за недоцільне заслуховувати думку цієї дитини.
Оцінюючи аргументи, наведені учасниками справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставинах, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 08 жовтня 2004 року Відділ реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області зробив відповідний запис за № 51.
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 23 листопада 2010 року Відділ реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області зробив відповідний запис за № 63.
Батьками дітей є ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с.9, 10 - копії свідоцтв про народження).
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 11 січня 2016 року у справі № 365/1006/15-ц, яке набрало законної сили 22 січня 2016 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.21 - копія рішення).
Діти мають незадовільний стан здоров'я, позитивно характеризуються по місцю навчання, проживають із матір'ю ОСОБА_9, яка позитивно характеризується по місцю проживання та роботи (а.с.6, 7, 8, 12, 15, 16, 18, 51, 52 - характеристики, акт обстеження, довідки).
Відповідач є особою працездатного віку, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером за вислугу років, регулярно сплачує аліменти із пенсії на утримання двох дітей у розмірі по 1286,36 грн щомісячно, не приймає жодної участі у житті дітей, не відвідує батьківські збори, не цікавиться їхньою успішністю (а.с.11, 14, 22, 49-50, 56 - довідки). Зазначені обставини підтвердили також свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10
По місцю проживання відповідач характеризується посередньо (а.с.57 - характеристика). Військовий комісар характеризує відповідача, як такого, що веде асоціальний спосіб життя, постійно змінюючи місце проживання (а.с.58 - інформація).
Згурівська райдержадміністрація Київської області як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей (а.с.19-20 - висновок).
Зазначені позивачем аргументи в сукупності дають підстави розцінювати поведінку відповідача як ухилення від виховання дітей та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками. При цьому суд враховує, що відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками, жодних заперечень та відзиву на позов не надав та не з'явився до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою та третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Згідно з вимогами статті 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини нам рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналіз вищевказаних положень закону приводить до висновку, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, та вбачає, що мають місце виняткові обставини в розумінні положень Закону України «Про охорону дитинства», які дають підстави дійти безумовного висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача і що це буде відповідати саме інтересам дітей.
Заслухавши пояснення представників позивача та ССДС, думку дитини, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання юридичного обов'язку по вихованню дітей.
Позивач на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Із відповідача підлягає стягненню судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру, так як має місце розгляду позовних вимог немайнового характеру. Отже судовий збір підлягає стягненню із відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-
Позов Згурівської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (запис від 08 жовтня 2004 року № 51 Відділу реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області) та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис від 23 листопада 2010 року № 63 Відділу реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області).
Стягнути із ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою ОСОБА_5.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Позивач Згурівська районна державна адміністрація Київської області як органу опіки та піклування, вулиця Українська, 19 смт. Згурівка Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24211109.
Відповідач ОСОБА_5, житель АДРЕСА_1, зареєстрований по АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Повне судове рішення складене 15 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Н.О. Денисенко