Справа № 364/1438/18
Провадження № 2/364/54/19
15.02.2019 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Моргун Г. Л.,
за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1
(РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, засоби зв'язку: НОМЕР_2)
до ОСОБА_2
(місце реєстрації: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, засоби зв'язку не зазначені)
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач 26.11.2018 року звернувся до суду із позовною заявою вказуючи, що він є власником житлового будинку, що розташований за адресою: вул Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області. В названому житловому будинку, окрім нього зареєстрований свояк - ОСОБА_2, який починаючи з 02.10.2015 року і по даний час в будинку не проживає, догляд за будинком не здійснює та комунальні платежі не проводить. Зазначений факт реєстрації відповідача перешкоджає позивачу, як власнику житлового будинку, належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися житловим будинком.
Позивач, посилаючись на викладені вище обставини та на ст.7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 316, 317, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 4, 175-177 ЦПК України, просить суд: визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком розташованим за адресою: вул. Лісова,6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області.
22.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.01.2019 року.
18.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2019 року.
Позивач в судове засідання не з'явився на адресу суду надійшла заява від 14.02.2019 року, якою він просить суд розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує ( а.с.36).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце та час його проведення повідомлений належним чином згідно положень ч. 11 ст.128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 34,35).
Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін не надав.
Оскільки належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, клопотань про відкладення справи, відзиву, а позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення у порядку загального позовного провадження, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок розташований за адресою: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, що стверджено договором купівлі-продажу житлового будинку від 20.08.1998 року ( а.с.20) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 156408875 від 15.02.2019 року ( а.с.37).
Довідка видана виконкомом Логвинської сільської ради Володарського району Київської області № 798/02-15 від 31.10.2018 року вказує, що в житловому будинку за адресою: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, окрім позивача, зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.8).
Згідно акта обстеження умов проживання жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.10.2018 року встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за даною адресою, але дійсно не проживає з 02.10.2015 року ( а.с.21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із наступних міркувань.
Реєстрація відповідача створює для позивача перешкоди у користуванні житлом та позбавляє права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном. Наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні, який в ньому не проживає, є перешкодою у здійсненні позивачем прав власника цього будинку, оскільки перешкоджає оформити право на субсидію зі сплати комунальних платежів, не дає можливості розпорядитися своєю власністю.
Зазначені перешкоди підлягають усуненню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Договір найму жилого приміщення між позивачем та відповідачем не укладався. Згоди на користування жилим приміщенням позивач відповідачу не надавав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами за своєю правовою природою є цивільно-правовими, регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо права власності та захисту права власності та положеннями Житлового кодексу України.
Зі змісту ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежна від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власника, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВС України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У п.33 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 34, 39 зазначеної постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час (Правова позиція ВСУ у справі № 6-709цс16).
Позивачем виконано всі можливі та передбачені законом умови для добровільного зняття з реєстрації відповідача.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про доведеність обставин позову та про задоволення вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування належним позивачу на праві власності житловим будинком розташованим за адресою: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 150, 167 ЖК України, ст. ст. 328, 334, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268, 280-283 ЦПК України, суд -
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку, який розташований за адресою: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Лісова, 6, с. Михайлівка, Володарського району, Київської області, судові витрати у розмірі - 704,80 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Володарського районного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Г. Л. Моргун