ЄУН193/1713/18
Провадження №2/193/147/19
12 лютого 2019 року смт.Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумська О.В., розглянувши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1, який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
17 грудня 2018 року на адресу суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Разом з вказаною позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову в якій представник заявника ОСОБА_1, який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 просить суд зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису №9310 від 20.07.2017, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №DNH4KP79210027 від 18.10.2006 р.
Заява вмотивована тим, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконання зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивачу, а саме стягнення коштів з заробітної плати позивача відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та, інші доходи боржника від 13.12.2017 р.
Представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, оскільки не вжиття таких заходів приведе до того, що у разі задоволення позовних вимог - виконати рішення суду буде утрудненим або неможливим, тобто повернути кошти які були незаконно стягнуті на підставі виконавчого напису потребуватиме значних зусиль та часу.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Розглядаючи надані представником заявника докази, судом встановлено, що існує спір між сторонами щодо правомірності вчинення виконавчого напису.
Суд вважає можливим застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №9310 від 20.07.2017, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №DNH4KP79210027 від 18.10.2006 р., оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 352, 354, 355, п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд,
Заяву представника заявника ОСОБА_1, який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №9310 від 20 липня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №DNH4KP79210027 від 18.10.2006 року до набрання судовим рішенням законної сили по цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України, подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Роз'яснити, що за приписами ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Неподання відповідної позовної заяви згідно п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України є підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Суддя: О.В.Шумська