Справа № 286/3257/18
31 січня 2019 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В.
з секретарем Грищенко Н. А.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Першотравнева селищна рада Овруцького району Житомирської області , -
29.08.2018 року ОСОБА_1, яка проживає в м. Гомель по вул. Пінська, 3, Республіка Білорусь, звернулася з позовом до суду до відповідача ОСОБА_3, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить визнати заповіт, посвідчений 17 січня 2017 року секретарем Першотравневої селищної ради та зареєстрований в реєстрі №5 на користь ОСОБА_3 недійсним. Мотивуючи тим, що вона є спадкоємцем після смерті матері, однак при звернені до нотаріуса для оформлення спадщини її повідомили, що із заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач, оскільки мати при житті зробила заповіт в якому все належне майно заповіла ОСОБА_3. Враховуючи той факт, що мати мала похилий вік та хворіла у зв'язку з чим не могла самостійно підписати документ, а також прочитати його, просить визнати заповіт недійсним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що в 2016 році забрала матір в Гомель де їй поставили діагноз. 17.01.2017 року мати за своїм бажанням повернулася додому, позивач домовилася, щоб її доглядали так як мати не могла сама себе обслуговувати. Вважає, що самостійно підписати заповіт мати не могла, дійсна воля померлої не перевірялася.
Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала та пояснила, що померлу доглядала її мати. При складанні заповіту померла була адекватною та розуміла значення своїх дій.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та зазначала, що позивач обіцяла зробити заповіт на користь відповідача та в свою чергу погодилася доглядати померлу, яка вела себе адекватно, потребувала догляду та лікування. Заповіт складався за волею ОСОБА_6, також зазначала, що зміст довідок та записи лікаря-психіатра викликають сумніви і не повинні братися до уваги при винесенні рішення.
Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 повідомила про те що її мати бажає скласти заповіт, про захворювання померлої не повідомляла.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, показання свідків та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо дійсності заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування, в частині дотримання порядку його посвідчення, який регулюється положеннями Глави 85 Книги шостої Цивільного кодексу України.
ОСОБА_6 померла 08 серпня 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 14 березня 2018 року № І-ТП №327874.
Позивач є дочкою ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії ІV - ЯР №190016 від 30 квітня 1959 року та свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЛЮ №475102 від 25 липня 1987 року (а.с.5,6).
Вказаний заповіт було складено, підписано та посвідчено секретарем Першотравневої селищної ради Овруцького району Житомирської області 17 січня 2017 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 (а.с.6).
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч.2 ст.1234 ЦК України, право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Вимоги щодо форми заповіту та порядку його посвідчення передбачені ст.ст.1247,1248 ЦК України. Лише дані норми відповідно до положень ст.4 ЦК України визначають вимоги щодо даного документу, його обов»язкового змісту.
Відповідно до положень ст.1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування регулюється Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року за № 3306/5 зі змінами, відповідно до розділу 1 (п.1.1-1.4) якого посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані роз'яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_5 визнала, що дала позивачу книгу для реєстрів та заповіт у двох примірниках, тобто вона не встановлювала обсяг дієздатності спадкодавця, не могла встановити дійсну її волю, так як не була присутньою під час його підписання. Що в свою чергу призвело до порушення встановлених законодавством вимог посвідчення даного заповіту та є підставою для визнання його нікчемним.
Крім того з матеріалів справи видно, що 26.12.2016 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, було поставлено діагноз - деменція сенильная з галюцинаторним синдромом (а.с. 30).
Деменція це синдром стійкого порушення когнітивних функцій у результаті органічного ураження мозку, характерними ознаками якої є порушення короткочасної та довгочасної пам'яті, порушення абстрактного мислення, критики, що виявляється як нездатність будувати реальні плани відносно оточуючих, рідних та питань, пов'язаних з роботою, нейропсихологічні симптоми і синдроми: афазія, апраксія, агнозія («три А»), а також порушення оптико-просторових функцій і конструктивної діяльності, зміни особистості.
Клопотання про проведення експертизи, для вирішення питання про наявність психічного захворювання у померлої, сторонами не заявлялися.
Показання свідка ОСОБА_8 - лікаря-психіатра Овруцької міської лікарні вказують, що у ОСОБА_7, зі слів родичів, на протязі останнього часу знизилась пам'ять на поточні події, стала дезорієнтована, галюцінує, а тому ним 04.12.2016 року встановлено діагноз - синильна деменція галюцинаторно-місячний синдром.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали показання про те, що за ОСОБА_6. Г.С. доглядала ОСОБА_11. У померлої були проблеми зі здоров»ям, часто не пам'ятала останніх подій, не пізнавала хто прийшов в гості. Позивач просила знайти доглядальницю, домовилась із сусідками про догляд матері за 200 доларів.
Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що він сусід ОСОБА_6С, померла не розуміла своїх дій, рвала штори, підпалила стілець. Документи на будинок знаходились у нього, про заповіт дізнався в день смерті ОСОБА_6.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали, що перебувають в дружніх відносинах з батьками відповідача, мати відповідача є двоюрідною сестрою позивача. ОСОБА_3 доглядала ОСОБА_6, померла до кінця усвідомлювала свої дії, та той факт, що той хто її доглядає має право на квартиру.
Свідок ОСОБА_15 дала показання про те, що ніхто не просив складати заповіт, ОСОБА_1 попросила доглядати за матір»ю, взамін запропонувала квартиру.
Відповідно до ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
За формою заповіт від 17.01.2017 року відповідає вимогам ст.1247 ЦК України. Він був складений письмово, із зазначенням місця та часу його складання, в якому вказано, що він був підписаний ОСОБА_6 особисто, однак під час судового розгляду, було встановлено що ОСОБА_6 дійсно мала захворювання, що унеможливлює її здатність до адекватного самостійного мислення та керування своїми діями.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про недійсність заповіту.
Керуючись ст.ст. 12,13,81, 259,263-265,268 ЦПК України, на підставі ст. 1257 ЦК України, суд -,
Позовну заяву ОСОБА_16 задовольнити.
Визнати заповіт посвідчений 17 січня 2017 року Першотравневою селищною радою Овруцького району Житомирської області, зареєстрований в реєстрі під №5, на користь ОСОБА_3, недійсним.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного рішення складено 11 лютого 2019 року.
Суддя: ОСОБА_17