Провадження № 2/359/727/2019
Справа № 359/7538/18
29 січня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
21.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та після уточнення позовних вимог, просить суд:
- скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.06.2018 №328 «Про виключення посади» начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3;
- скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.08.2018 №801/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23.08.2018 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;
- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.08.2018 із розрахунку середньоденної заробітної плати 2927,79грн. по час фактичного поновлення на роботі в сумі 102472,65 гривень станом на 12.10.2018 та в сумі 2927,79 грн. за кожний наступний робочий день вимушеного прогулу (а.с.1-4, 20-23).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Починаючи з 2014 року позивач працював на різних посадах у службі безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - «Украерорух»), з 2015 року на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3.
27.10.2017, наказом № 799/о за підписом тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3 ОСОБА_4 його було звільнено з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату -працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
11.06.2018 рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі №359/9332/17 (провадження №2/359/842/2018), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19.09.2018, його позов до ДП ОСОБА_3 про поновлення на роботі було задоволено повністю. Рішення суду підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі.
12.06.2018 наказом ОСОБА_3 № 504/о його поновлено на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3, з наказом він ознайомлений 13.06.2018 року, а тому вважає, що рішення суду в частині негайного виконання про поновлення на роботі ОСОБА_3 було виконане 13.06.2018, тобто роботодавцем порушено вимоги ч. 6 ст. 235 КЗпП України.
Позивач також зазначає, що року 13.06.2018 наказом ОСОБА_3 № 328 «Про виключення посади» у зв'язку зі збільшенням обсягу завдань та зміною функцій служби безпеки апарату управління ОСОБА_3 - виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3, та в цей же день листом №1-26.7-2737 позивача попереджено про виключення посади на підставі наказу ОСОБА_3 від 13.06.2018 № 328 «Про виключення посади» та подальшого розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач звертає увагу, що вказаним наказом виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3, тоді як він займав раніше та був поновлений на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3, стверджує, що посади начальник служби безпеки апарату управління ОСОБА_3 не існує та не існувало.
Також зазначає, що 27.02.2018 року за № 2.2.2-11-3 на підставі наказу ОСОБА_3 від 31.01.2018 року № 43 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3» введено в дію оновлену організаційну структуру в якій знову створено службу безпеки ОСОБА_3 та введено посаду начальника служби безпеки.
Позивач стверджує, що, приймаючи рішення про його звільнення через скорочення посади, відповідач не дотримався вимог ч.2 ст. 40 КЗпП, та ч.3 ст.49-2 КЗпП, відповідно до яких звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві (а.с.35-41). Так, заперечуючи проти доводів позивача про порушення підприємством вимог ч.7 ст.235 КЗпП України, зазначають, що, виходячи зі змісту статей 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст.77 Закону України «Про виконавче провадження» негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.
В зв'язку з цим зазначають, що 11.06.2018 Бориспільський міськрайонний суд Київської області прийняв рішення про скасування наказу ОСОБА_3 № 799/о та поновлення ОСОБА_5 на роботі. 12.06.2018 виданий наказ ОСОБА_3 № 504/о про поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 з 30.10.2017 та вважати ОСОБА_5 таким, що був допущений до роботи на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 з 12.06.2018. З наказом №504/о ОСОБА_5 ознайомлений 13.06.2018, а тому твердження позивача, що було порушено вимоги ч.7 ст.235 КЗпП України не відповідають дійсності.
Крім того, наказом ОСОБА_3 від 02.08.2018 № 688/о ОСОБА_5 встановлено посадовий оклад у розмірі 42 395,00 грн. на місяць починаючи з 12.06.2018 та виплачена додаткова сума до щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік у розмірі 10 070,00 грн.
Також зазначають, що твердження позивача по порушення вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України не відповідає дійсності. Пунктом 6,1.5 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 06.04.2016 № 137 (далі - Статут ОСОБА_3) встановлено, що організаційна структура Підприємства та штатний розпис в частині керівного складу затверджується Директором Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління. У зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ОСОБА_3 було розроблено нову організаційну структуру, яку надіслано на погодження до уповноваженого органу управління, тобто Мінінфраструктури України. 24.01.2018 Міністерство інфраструктури України погодило вищезазначену структуру, яку на підприємстві затверджено наказом ОСОБА_3 від 31.01.2018 № 43 та ведено в дію з 01.02.2018.
Відповідно до закону, ОСОБА_5 поновили на роботі на посаді з якої він був звільнений. Однак, у зв'язку з проведенням організаційних та штатних змін, відповідно до наказу ОСОБА_3 № 43 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3» 13.06.2018 ОСОБА_5 листом № 1-26.7-2737 попередили, що посада начальника служби безпеки ОСОБА_3. відповідно до наказу № 43 від 31.01.2018. буде виключена зі штатного розпису з 14.08.2018. Даним листом ОСОБА_1 також пропонувалися вакантні посади в цілому по підприємству на вибір для переведення. Звертають увагу суду, що 12.06.2018, коли ОСОБА_1 поновлювали на роботі за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2018, то наказ ОСОБА_3 № 43 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3» вже був чинним та діяв. 13.06.2018 позивачу було надано попередження про наступне вивільнення, однак позивач не виявив та не повідомив керівництво ОСОБА_3 про бажання зайняти іншу вакантну посаду на підприємстві, тому наказом ОСОБА_3 від 23.08.2018 № 801/о ОСОБА_5 звільнено з роботи з 23.08.2018 за скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до вказаного наказу ОСОБА_5 призначено та виплачено вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст.44 КЗпП України у розмірі 46 834,84 грн. та компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 5 797,20 грн. Також зазначають, що без волевиявлення позивача не могли з власної ініціативи перевести його на іншу посаду.
Також зазначають, що 07.08.2018 ОСОБА_3 звернувся з листом № 1-26.7-3604 до Первинної профспілкової організації апарату управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про розгляд питання щодо надання згоди на звільнення з роботи начальника служби безпеки ОСОБА_3 ОСОБА_5 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із введенням в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3, відповідно до наказу № 43 від 31.01.2018. 22.08.2018 на засіданні первинної профспілкової організації апарату під час розгляду подання були присутні ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6, розглянувши та обговоривши отриману інформацію та надані документи профспілковий комітет вважає, що адміністрацією підприємства виконані всі вимоги законодавства в частині дотримання умов та термінів доведення інформації до ОСОБА_1 та надано згоду на розірвання трудового договору з ним на підставі п.1ст.40 КЗпП України.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року у цивільній справі №359/9332/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19.09.2018 року (а.с.116-127, 128-138) було задоволено позов ОСОБА_1, скасовано наказ від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновлено позивача на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Крім того стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та вирішено питання судових витрат.
За змістом вищевказаного судового рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року (а.с.116-127) було встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху (ОСОБА_3) з 12 серпня 2014 року, спочатку на посаді заступника начальника служби безпеки, в подальшому з 24 листопада 2014 року по 25 жовтня 2015 року включно - на посаді начальника відділу охорони та захисту активів ОСОБА_3, а з 26 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2017 року (дату звільнення) включно - на посаді начальника служби безпеки, а також що наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27 жовтня 2017 року №799/о «З особового складу» позивача, начальника служби безпеки ОСОБА_3, було звільнено з роботи 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням суду встановлено, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем ОСОБА_3 з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗПП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки за наявності вакантних посад на підприємстві та згоди позивача на переведення, відповідачем не було переведено позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки або, у разі відсутності у позивача відповідної кваліфікації для переведення на обрану ним посаду, не запропоновану іншу роботу на тому самому підприємстві.
Як визнано сторонами, та підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними письмовими доказами, наказом Т.в.о директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 12.06.2018 за №504/о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.», було скасовано наказ ОСОБА_3 від 27.10.2017 №799/о «Про звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України» в частині звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 з 30 жовтня 2017 року (а.с.54).
За змістом п.п.3,4 вказаного наказу: начальнику департаменту персоналу ОСОБА_3 ОСОБА_7 наказано організувати внесення відповідних змін до штатного розпису та кадрової облікової документації. ОСОБА_1 вважати таким, що був допущений до роботи на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 з 12 червня 2018 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 06.11.1998 (за наступними змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З урахуванням вказаних роз'яснень суд приходить до висновку, що порушень ч.7 ст.235 КЗпП України при виданні наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 в діях відповідача не вбачається.
Як визнано сторонами, із вказаним наказом про поновлення на роботі позивач ОСОБА_1 був ознайомлений 13 червня 2018 року.
В цей же день, 13 червня 2018 року в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань ОСОБА_8 було видано наказ по Державному підприємству обслуговування повітряного руху №328 «Про виключення посади», за змістом якого, у зв'язку зі збільшенням обсягу завдань та зміною функцій служби безпеки апарату управління ОСОБА_3 відповідно до діючої організаційної структури ОСОБА_3, яка затверджена директором ОСОБА_3 22.01.2018, погоджена Міністерством інфраструктури України 24.01.2018 та введена в дію згідно з наказом ОСОБА_3 від 31.01.2018 №43 «Про введення в дію оновленої структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3», було виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3, введену наказом ОСОБА_3 від 12.06.2018 №327 «Про включення посади», з 14.08.2018 (а.с.7).
Дана обставина визнана відповідачем, проте доказів того, що в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань був наділений відповідними повноваженнями, щодо внесення змін до штатного розпису, суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу, що наказом від 12 червня 2018 року №504/о позивач ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 (а..с.54), в той час, як попередження про виключення посади від 13.06.2018 (а.с.57) було вручено на підставі наказу від 13 червня 2018 року №328 (а.с.7), яким виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3.
Така невідповідність у назві посад відповідачем жодним чином не обґрунтована.
На підставі зазначеного наказу ОСОБА_3 від 13.06.2018 №328 «Про виключення посади» 13.02.2018 о 17.40 годині начальнику служби безпеки Укрероруху ОСОБА_1 було вручено «Попередження про виключення посади», датоване 13.08.2018 за №1-26.7-2737, яким позивачу повідомлено, що відповідно до вказаного наказу посада начальника служби безпеки ОСОБА_3 (код посади 1226.2) буде виключена зі штатного розпису з 14.08.2018, та згідно з процедурою, передбаченою ст.49-2 Кодексу законів про працю України йому пропонуються вакантні посади в цілому по підприємству (перелік додається), а також поінформовано, що при відсутності відповідних посад, які б відповідали його кваліфікаційному рівню, або у випадку його відмови від переведення на будь-яку із запропонованих посад трудовий договір із позивачем буде розірвано на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України (а.с.57).
В цьому зв'язку, суд звертає увагу, що вищевказаним рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 11 червня 2018 року у цивільній справі №359/9332/17(а.с.116-127) було встановлено обставини, які передували звільненню позивача ОСОБА_1 у 2017 році та які враховувались судом при винесенні рішення про поновлення на роботі у вказаній справі.
А саме, встановлено, що 06 липня 2017 року був виданий наказ директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3», відповідно до п.1 було передбачено: ОСОБА_2 в дію з 10.07.2017: 1.1. Оновлену організаційну структуру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (додаток). Пунктом п.3.3 якого було також передбачено: Здійснити комплекс відповідних заходів, передбачених Кодексом законів про працю України щодо працівників структурних підрозділів ОСОБА_3, посади яких скорочуються або для яких змінюються істотні умови праці (а.с.120).
А також встановлено, визнано сторонами, що відповідно до Оновленої організаційної структури ОСОБА_3 замість служби безпеки була створена служба авіаційної безпеки, яка за змістом вищевказаного наказу підпорядковувалась заступнику директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони (а.с.121).
Крім того, за змістом вищевказаного рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 11 червня 2018 року у цивільній справі №359/9332/17(а.с.116-127) було встановлено, що 30.08.2017 року позивачем ОСОБА_1, начальником служби безпеки ОСОБА_3 була подана та зареєстрована за №2.2.1-48-536 заява з проханням його переведення на посаду начальника служби авіаційної безпеки ОСОБА_3, а також встановлено, що з дослідженого Переліку вакантних посад станом на 28.08.2017 зазначена позивачем в заяві про переведення посада начальника авіаційної безпеки була вакантною, яка залишалась вакантною на дату звільнення позивача та залишалась вакантною на час судового розгляду та ухвалення вищевказаного рішення.
Також, рішенням суду встановлено, що рішення щодо переведення позивача на вказану ним посаду, а також пропозицій щодо переведення на іншу вакантну посаду з моменту подання позивачем вищевказаної заяви про переведення від 30.08.2017 року відповідачем не приймалось.
Будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували ці встановлені судовим рішенням обставини, суду надано не було.
Суд також звертає увагу, що вищевказаним рішенням суду встановлено, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем ОСОБА_3 з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗПП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки за наявності вакантних посад на підприємстві та згоди позивача на переведення, відповідачем не було переведено позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки або, у разі відсутності у позивача відповідної кваліфікації для переведення на обрану ним посаду, не запропоновану іншу роботу на тому самому підприємстві.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що, оскільки рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року у цивільній справі №359/9332/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19.09.2018 року (а.с.116-127, 128-138), та виданим на виконання рішення суду, наказом по ОСОБА_3 від 12 червня 2018 року №504-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1В.» (а.с.54) позивач ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ОСОБА_3) з 30 жовтня 2017 року (дати попереднього звільнення), відповідач був зобов'язаний враховувати вже встановлені судовим рішенням допущені ним при звільнення позивача з займаної посади порушення, зокрема, врахувати, що на момент звільнення позивача 30.10.2017 залишалась вакантною посада начальника служби авіаційної безпеки і позивачем була надана письмова заява про переведення на вказану посаду.
В ході судового розгляду також встановлено, що 31 січня 2018 року був виданий наказ т.в.о директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху ОСОБА_9 №43 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_3» (а.с.59-61), відповідно до п.1 якого було передбачено вести в дію з 01.02.2018:
- 1.1. Оновлену організаційну структуру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, погоджену Міністерством інфраструктури України 24.01.2018.
- 1.2. Штатний розпис керівного складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30.01.2018 №2.2.2-11-3.
Такий штатний розпис та оновлену організаційну структуру суду надано не було, проте, зі змісту вищевказаного наказу №43 від 31 січня 2018 року вбачається, та відповідачем не оспорюється, що згідно введених в дію з 01.02.2018 оновленої організаційної структури та штатного розпису на підприємстві створені (продовжують існувати) : служба авіаційної безпеки та служба безпеки підпорядковані заступнику директора з питань безпеки (п.2.7 наказу, а.с.60).
Таким чином, в ході розгляду даної цивільної справи встановлено, що на момент поновлення позивача на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 12.06.2018 року така служба була знову введена до структури підприємства та штатного розпису з 01.02.2018 року.
Відповідно до п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Отже, якщо на посаді, на якій необхідно поновити працівника за рішенням суду, вже працює інший працівник, то цей інший працівник підлягає звільненню на підставі п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП, якщо неможливо перевести цього (іншого) працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга вищезазначеної статті).
Водночас встановлено, що 07.08.2018 начальник департаменту персоналу ДП ОСОБА_3 ОСОБА_7 звернулась до заступника профкому ППО АУ ОСОБА_3 з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.58).
В цьому зв'язку суд враховує, що відповідно до вимог ч.1, 2 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що начальник департаменту персоналу ДП «Украерорух» за своїми посадовими обов'язками була уповноважена звертатись з відповідним поданням від імені власника або уповноваженого ним органу, суду надано не було.
Встановлено, що згідно з протоколом від 22.08.2018 №30-1 Первинної профспілкової організації апарату управління (а.с.62) за участі позивача ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_6, було розглянуту вищевказане подання на дачу згоди на розірвання трудового договору з начальником служби безпеки ОСОБА_3 ОСОБА_1 на підставі наказу від 13.06.2018 №328 про виключення посади начальника служби безпеки ОСОБА_3 зі штатного розпису з 14.08.2018, та вирішено, що адміністрацією підприємства виконані всі вимоги законодавства в частині дотримання умов та термінів доведення інформації до ОСОБА_1 та надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1ст.40 КЗпП України.
Наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_9 від 23 серпня 2018 року №801/о «З особового складу» ОСОБА_1, начальника служби безпеки ОСОБА_3, звільнено з роботи 23 серпня 2018 року за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України (п.1 Наказу) (а.с.56).
Також наказано: виплатити ОСОБА_1 вихідну грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст.44 КЗпП України та компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щомісячної відпустки.
В цей же день, 23.08.2018 позивач був ознайомлений з вказаним наказом.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
Відповідно до вимог ч.2 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Крім того, відповідно до вимоги ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд прийшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем ОСОБА_3 з порушенням вимог ч.1 та 2 ст.40 КЗпП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки, будучи поновленим на раніше займану посаду начальника служби безпеки ОСОБА_3 в порядку ч.7 ст.235 КЗпП України на підставі рішення суду, яке на даний час набрало законної сили, відповідач на наступний день постановив наказ про скорочення посади, яка мала бути введена до штатного розпису у зв'язку з видачею наказу про поновлення позивача на роботі, не вжив заходів, визначених п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України щодо залишення позивача на раніше займаній посаді та не усунув встановлених судовим рішенням порушень вимог трудового законодавства щодо переведення позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки.
Крім того, про недобросовісність дій відповідача також свідчить та обставина, що за наявності спору, який розглядався Бориспільським міськрайонним судом Київської області про поновлення позивача на посаді начальника служби безпеки ОСОБА_3 (справа №359/933/17), рішенням у якій позивача поновлено на роботу (а.с.116-127), відповідач, за наявності очевидних порушень вимог трудового законодавства, допущених при звільненні позивача, яке відбулось 30.10.2017 року , а також нехтуючи його правами та вимогами ч.1 ст.42-1 КЗпП України, не врахував, що ОСОБА_1, як працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.06.2018 №328 «Про виключення посади» начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3 та від 23.08.2018 №801/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23.08.2018 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України та поновлення позивача на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
В зв'язку з цим підлягає задоволенню вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2018 по 29.01.2019 року включно (108 робочі дні) на суму 316201 гривня 32 копійки, виходячи з середньоденного розміру заробітної плати позивача, визначеного відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», який становить 2927 гривень 79 копійок, підтверджується довідкою Держаного підприємства обслуговування повітряного руху від 03.10.2018 №5.2-06-1174 (а.с.24) і позивачем не оспорюється.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Оскільки резолютивна частина рішення суду про поновлення на роботі повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у 264-265 ЦПК України, в ній серед іншого має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні.
Строк звернення з позовом до суду визначений ст.232 КЗпП України позивачем не порушений.
Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст.4,5,6 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на користь держави слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4571 гривня 61 копійка, виходячи з розрахунку: 704 грн. 80 коп. +704грн.80 коп. +3162 грн. 01 коп. (за двома вимогами немайнового характеру про скасування наказів та поновлення на роботі - по 704 грн.80копійок за кожною вимогою, та 1% від суми задоволених вимог майнового характеру щодо стягнення середньої заробітної плати - в розмірі 316грн. 01 коп.).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,266,273,394,315,319,430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.06.2018 №328 «Про виключення посади» начальника служби безпеки апарату управління ОСОБА_3.
Скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.08.2018 №801/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23.08.2018 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/115, аеропорт, м.Бориспіль-1 Київська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2018 по 29.01.2019 включно в розмірі 316201 гривня 32 копійки (триста шістнадцять гривень тридцять дві копійки) з утриманням обов'язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/115, аеропорт, м.Бориспіль-1 Київська область) на користь держави судовий збір в сумі 4571 гривня 61 копійка (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня шістдесят одна копійка).
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 11.02.2019.
Суддя І.В.Муранова-Лесів