Ухвала
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 459/2752/15-к
провадження № 51-576 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року задоволено клопотання прокурора, звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито.
Вказану ухвалу потерпілий ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу потерпілого залишено без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року - без зміни.
Не погодившись із ухвалами судів першої та апеляційної інстанції, потерпілий ОСОБА_4 оскаржив їх в касаційному порядку.
У своїй касаційній сказі потерпілий наголошує про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ст. 124 КК України. Потерпілий вважає, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, у зв'язку з чим у суду не було підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши долучені до скарги копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження чи позбавлення волі.
Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі направляє його до суду.
Так, з долучених до скарги копій судових рішень вбачається, що прокурор Червоноградської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України на підставі ст. 49 КК України.
У клопотанні прокурор вказував, що злочин ОСОБА_5 вчинено 01 січня 2008 року, та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Прокурор зазначив, що у період з 01 січня 2008 року і по час звернення з відповідним клопотання, ОСОБА_5 нових злочинів не вчиняв. Враховуючи викладене, прокурор у клопотанні ставив питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Статтею 288 КПК України визначено порядок розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Зокрема, ч. 1 ст. 288 КПК України визначено, що розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого у загальному порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 288 КПК України суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як убачається з ухвали місцевого суду, у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 проти заявленого клопотання заперечував, вказуючи на невірну правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 .
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення зазначеного в обвинувальному акті (в даному випадку в клопотанні), лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи, що згідно з фактичними обставинами злочин було вчинено 01 січня 2008 року, у клопотанні прокурором ставилось питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строку давності за вчинення злочину, передбаченого саме ст. 124 КК України, в ході судового розгляду обсяг обвинувачення не змінювався, а тому в суду були всі підстави для задоволення такого клопотання.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи потерпілого про безпідставність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є надуманими.
При розгляді апеляційної скарги потерпілого, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3