Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №815/6731/17
адміністративне провадження №К/9901/58325/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (суддя - Вовченко О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі №815/6731/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (далі - ТОВ « 100 ШИН+») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН+», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00328; визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 25.11.2017 № UA500030/2017/000043/2.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, позовні вимоги задоволено.
Рішення судів мотивовано безпідставністю коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Одеська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 51, 53, 55, 57 Митного кодексу України.
Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, а тому відповідачем використана наявна в Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформація щодо раніше визнаних митних вартостей. Зазначає, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, у зв'язку з якими неможливо було застосовувати інші, ніж резервний, методи визначення митної вартості товарів. Крім того, на адресу митного органу надійшов лист ГУ ДФС Одеській області від 22.09.2017, в якому повідомлялось, що в ході проведення обшуків офісу декларанта виявлені печатки (кліше) нерезидентів, які могли використовуватись з метою підробки митних документів.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ « 100 ШИН+» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.02.2017 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та компанією «COMPASAL TIRE CO. LIMITED» (Продавець) було укладено договір закупівлі імпортного товару №100Т-COMPASAL.
За умовами контракту компанія «COMPASAL TIRE CO. LIMITED» поставляє товар - вантажні та легкові шини у асортименті бренду, вказаному в комерційному інвойсі, а ТОВ « 100 ШИН+» отримує товар у відповідності до комерційного інвойсу, який є невід'ємною частиною даного контракту (пп.1.1). Загальна вартість товару по даному договорі вказується у комерційному інвойсі та додається до кожної конкретної поставки товару (пп.3.2). Згідно п.4 договору № 100Т-COMPASAL базові умови поставки визначається умовами, вказаними в Комерційному Інвойсі, умови поставки повинні відповідати правилам «Інкотермс 2010». Термін поставки товару - 30 календарних днів з дати виконання пункту 5.1 даного договору. Відповідно до пп. 5.1, 5.2 вказаного договору покупець здійснює оплату за товар продавцю банківським перерахунком на розрахунковий рахунок продавця. Порядок оплати товару здійснюється в рахунку-проформі на кожну поставку товару.
З метою митного оформлення товару до Одеської митниці ДФС ТОВ «100 ШИН+» подано електронну митну декларацію №UA500030/2017/018178 від 22.11.2017, відповідно до якої митну вартість товару, що імпортується, визначено за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05.07.2017.
Для підтвердження митної вартості товару декларантом було надано наступні документи: пакувальний лист №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017; рахунок-проформу №CPSJK20170914-UA від 14.09.2017; рахунок-фактуру (інвойс) №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017; коносамент №SHIN039798 від 05.10.2017; навантажувальний документ №254 від 13.11.2017; сертифікат про походження товару №17С4401А1262/06642 від 03.11.2017; банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.09.2017; банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.11.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.11.2017; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.11.2017; розрахунок ціни (калькуляція) по інвойсу №CPSJK20170914-UA01 від 03.11.2017; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №100Т-COMPASAL 13.02.2017; копію митної декларації країни відправлення №431020170000099184 від 01.10.2017.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500030/2017/018178 від 22.11.2017 Одеською митницею ДФС було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.
25.11.2017 Одеською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00328 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000043/2, відповідно до якого митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.
Так, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та наявні ознаки підробки, а саме: 1) сума, зазначена в рахунку-проформі від 14.09.2017 № CPSJK20170914-UA значно більша ніж у комерційному інвойсі від 03.11.2017 №CPSJK20170914-UA01; 2) у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 01.10.2017 №431020170000099184 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється; 3) в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 13.11.2017 б/н та 25.09.2017 року б/н відсутні підписи та печатки посадових осіб банку. Декларант або уповноважена ним особа зобов'язані (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та (або) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом 23.11.2017 надіслано каталоги виробника товару від 23.11.2017 № HD686 та від 23.11.2017 №HD158, лист Б/Н від 23.11.2017, декларантом надіслано переклад копії митної декларації країни відправлення. Також 24.11.2017 ТОВ «100 ШИН+» листом від 23.11.2017 №256 повідомило про те, що більше додаткові документи надаватися не будуть. Крім того декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Зазначено, що надані каталоги не містять інформацію про ціну товару. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України. В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) у максимально наближений до митного оформлення час та з урахуванням кількості товару є більшим: по товару №1 - МД від 08.09.2017 №UA500030/2017/013448 становить 174,0754 дол. США/шт. ніж заявлено декларантом (159,79 дол. США / шт.).
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Щодо доводів відповідача про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у податних декларантом документах, то судами попередніх інстанцій наведені митницею обставини з'ясовувались з наданням відповідної оцінки.
Встановлено, що згідно експортної декларації №431020170000099184 поставка товару здійснюється на умовах FOB, кількість товару 167 шт., сума - 25705,00 дол. США, номер контейнера CRXU9873159. Експортна декларація також містить дані про постачальника (COMPASAL TIRE CO. LIMITED), найменування товару (радіальні цільнометалокордні шини для вантажних автомобілів, примітку (малюнок протектора: HD158, HD686, торговельна марка GOLDSHIELD), що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в інших поданих до митного оформлення документах.
Так, зокрема, у рахунку-фактурі (інвойсі) №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017, оформленому на підставі контракту №100Т-COMPASAL від 13.02.2017, містяться відомості про постачальника: COMPASAL TIRE CO. LIMITED та інформація про товар: торговельна марка GOLDSHIELD, малюнок протектора: HD158 та HD686, загальна кількість 167, загальна вартість 25705,00 доларів США.
У пакувальному листі №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017, виданого згідно контракту №100Т-COMPASAL від 13.02.2017 містяться відомості про постачальника: COMPASAL TIRE CO. LIMITED та інформація про товар: номер контейнера CRXU9873159, торговельна марка GOLDSHIELD, малюнок протектора: HD158 та HD686, загальна кількість 167.
У коносаменті №SHIN039798 від 05.10.2017 містяться відомості про постачальника: COMPASAL TIRE CO. LIMITED та інформація про товар: номер контейнера CRXU9873159, опис товару: GOLDSHIELD, кількість 167.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані митному органу документи надавали можливість ідентифікувати митну декларацію з певною поставкою; відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів товарно-супровідних документів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості.
Щодо відсутності в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах підписів та печаток посадових осіб банку, з'ясовано, що в нижньому правому куті цих документів міститься відмітка - «TASCOMBANK JSC (FORMERLY BANK STANDART») виконано, дата (25.09.2017 та 13.11.2017), код банку MUNIUA22, електронний підпис є коректним», свідчить про те, що вказані доручення проведені банком та підписані електронним цифровим підписом.
Щодо посилання відповідача на те, що сума, зазначена в рахунку-проформі від 14.09.2017 № CPSJK20170914-UA значно більша ніж у комерційному інвойсі від 03.11.2017 №CPSJK20170914-UA01 з'ясовано, що відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.02.2017 №100Т-COMPASAL п.4.1 базові умови поставки містяться у комерційному інвойсі. В той же час п.5.2 договору визначено, що порядок оплати товару визначений в рахунку-проформі на кожну поставку товару.
Таким чином рахунок-проформа є лише розрахунково-платіжним документом, тоді як основним джерелом інформації про вартість товару є відповідно до умов контракту комерційний інвойс.
Встановлено, що вартість одиниці товару у рахунку-фактурі та рахунку-проформі не змінилася, а змінилася лише його кількість, а оскільки між позивачем та постачальником товару довго-триваючі стосунки, сума передплати буде врахована при сплаті наступної партії товару.
Крім того, суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на листи Головного управління ДФС в Одеській області від 19.09.2017 року № 2030/9/15-32-23-04, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.09.2017 року № 917/10/15-52-23 щодо виявлення в ході обшуків печаток (кліше) нерезидентів, які могли бути використані з метою підробки митних документів під час введення на територію України ТМЦ та можуть використовуватись у даний час, що в свою чергу обумовлювало підстави вважати, що надані документи для підтвердження митної вартості товарів за МД № UA00030/2017/018178 від 22.11.2017 року не містили достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, вищезазначені листи Головного управління ДФС в Одеській області не були покладені в основу винесення спірних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00328 та рішення про коригування митної вартості від 25.11.2017 №UA00030/2017/000043/2, а тому посилання на них в спірних правовідносинах є безпідставним.
За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду