Справа № 349/40/19
Провадження № 2/349/111/19
іменем України
13 лютого 2019 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Лошак О.О.
з участю секретаря судового засідання Сірко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1
В обгрунтування позову зазначено, що позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. Будинок належить їй на праві приватної власності. ОСОБА_2 зареєстрований в даному будинку, однак у ньому не проживає з 2008 року, житловим приміщенням не користується, не бере участі в його утриманні, комунальні послуги не оплачує. Реєстрація відповідачів в житловому будинку носить формальний характер та спричиняє для позивача зайві витрати при оплаті за комунальні послуги, є перешкодою для оформлення субсидії. Просила позов задовольнити, визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1
Позивач у судове засідання не прибула, направила на адресу суду письмове клопотання про слухання справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, відзиву на позов теж не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу від 24 вересня 2004 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4845222 від 24 вересня 2004 року.
Згідно довідок виконавчого комітету Вербилівської сільської ради від 04.01.2019 та 16.01.2019 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, однак з 2008 року за даною адресою не проживає.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло.
Кожна особа, згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема, належить припинення дії, яка порушує право (п.3 ч.2ст.16 ЦК).
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.
Частина 1 ст. 383 ЦК України передбачає, що власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
За ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником будинку або законом.
В силу ст. 391 ЦК України, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року із змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-4 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою: 4) оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Відповідно до висновків Верховного суду України у справі № 6-709цс16 (аналогічна № 6-158цс14) було висловлено позицію: власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання такої особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації.
За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивач, будучи власником житла, довела належними та допустимими доказами порушення її права на користування і розпорядження належним їй майном, а також створення відповідачем перешкод щодо здійснення нею цих законних прав, а тому таке право підлягає захисту судом, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1
Керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265, 283-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути переглянуто за заявою відповідачів, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Рішення складено та підписано 13 лютого 2019 року.
Суддя О.О.Лошак