Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №2040/8028/18
адміністративне провадження №К/9901/66975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Кравчука В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Єгупенко В.В. від 26 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бондара В.О., Калитки О.М., Кононенко З.О. від 07 листопада 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту звернення за її призначенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо непризначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з вислугою більше ніж 20 років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відмовляючи у відкритті адміністративного провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 пред'явлено позов у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в якому Харківським окружним адміністративним судом 18 липня 2018 року прийнято рішення, яке набрало законної сили, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Касаційну скаргу подано 30 листопада 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Кравчука В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 червня 2018 року ОСОБА_2 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту звернення за її призначенням; рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 (справа № 820/5101/18), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що дійсно звертався до суду 27 червня 2018 року з позовом, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні йому пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити йому пенсію за вислугу років з моменту звернення за її призначенням, проте, підстави для звернення його до суду були інші, ніж при його зверненні з адміністративним позовом 25 вересня 2018 року з такими ж вимогами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повністю, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.
Судами у даній справі встановлено, що при зверненні із позовом 27 червня 2018 року так і 25 вересня 2018 року наявний спір про той самий предмет, а саме: визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугу років; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту звернення за її призначенням. Вказане позивачем також не заперечується. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.
Так, підставою для звернення позивача із позовом як 27 червня 2018 року так і 25 вересня 2018 року слугувало, на думку позивача, його право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з вислугою більше ніж 20 років.
Тобто, позивач посилається на статтю 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте, звертаючись вдруге, просить застосувати зазначену норму у редакції, чинній на час прийняття його на службу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 820/5101/18 прийнято рішення із застосуванням редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, яке набрало законної сили, тобто судом вже застосовано необхідну редакцію статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи викладене, суди у даній справі зробили правомірний висновок про відмову у відкритті адміністративного провадження, оскільки ОСОБА_2 пред'явлено позов у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в якому Харківським окружним адміністративним судом 18 липня 2018 року прийнято рішення, яке набрало законної сили.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
В.М. Кравчук