Справа № 344/11587/18
Провадження № 2/344/1446/19
14 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Польської М.В.,
секретаря c/з: Гули Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Долинка О.А., до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, інфляційних втрат, пені, 3% річних та судових витрат,-
ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Долинка О.А., звернувся в серпні 2018р. до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики в сумі 30500грн., 6000польських злотих, 2200євро, 15600 доларів США, інфляційних втрат в сумі 1605.05грн., пені - 92909.23грн., 3% річних - 8343.78грн. та судових витрат.
Позов обґрунтував тим, що 01.11.2017р. він позичив кошти відповідачу в сумі 30500грн., 6000 польських злотих, 2200євро та 600 доларів США, а 29.12.2017р. ще 15000 доларів США, про що складені розписки. У визначений договорами строк - до 21.11.2017р. та 28.02.2018р. борг відповідач не повернув. З нарахуванням інфляційних втрат, пені, 3% річних на суму боргу, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.08.2018р. (головуючий судя Островський Л.Є.) було забезпечено позов на накладено арешт на частку нерухомого майна належного боржнику (а.с.33).
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судові засідання не з'явився, повідомлявся про судові засідання належно, в т.ч. через сайт судової адміністрації, відзив не подав а тому суд вважав за можливе завершити розгляд даної справи за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.11.2017р. позивач передав відповідачу кошти в розмірі 30500грн., 6000 польських злотих, 2200євро та 600 доларів США, із зобов'язанням повернення до 21.11.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом розписки.
29.12.2017р. позивач ще передав відповідачу кошти в розмірі 15000 доларів США, із зобов'язанням повернення до 28.02.2018р., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом розписки.
За вимогами ст.1046 ЦК України за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як слідує зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки, примірник оригіналу розписки позикодавець надав до справи як доказ неповернення позики, суд дійшов висновку, що позика не повернута повністю, що і доводила сторона позивача та не спростовано стороною відповідача. Тому вимоги щодо стягнення коштів в сумі 30500грн., 6000польських злотих, 2200євро, 15600 доларів США, підлягають до задоволення.
Що стосується стягнення інфляційних втрат в сумі 1605.05грн., пені - 92909.23грн., 3% річних - 8343.78грн., то слід зазначити наступне.
Так, за ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Несвоєчасну повернення позики суд вважає простроченням грошового зобов'язання, за яке настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, у вигляді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
З 22.11.2017р. по 31.07.2018р. на суму заборгованості гривневої позики - 30500грн. нараховано позивачем інфляційні втрати 1650.05грн. (сукупний індекс за даний період-105.41), та 3% річних за цей же період - 631.73грн.
Окрім того, на суму заборгованості у іноземній валюті також проведено нарахування 3% річних: на 6000 польських злотих - 908.26грн., на 2200євро - 1424.45грн., 600 доларів США - 332.50грн.
Окремо подано розрахунок 3% річних за прострочення позики 15000 доларів США, за період з 01.03.2018р. по 31.07.2018р., що складає 5046.84грн.
Також, позовними вимогами представник позивача просив стягнути пеню за неповернення позики з врахуванням норм ст.549, 611 ЦК України у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Так, за період з 22.11. 2017р. по 31.07.2018р. на суму заборгованості - 30500грн. нараховано позивачем пеню у розмірі подвійної обліковаої ставки НБУ (за поданих розрахунком помісячно в яких така ставка НБУ була змінною) в сумі 6809.93грн., від 6000 польських злотих - 9786.58грн., від 2200євро - 15348.63грн., від 600 доларів США - 3582.68грн., та від 15000 доларів США за період з 01.03.2018р. по 31.07.2018р. - 57384.41грн.
За ст.549-550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Такі вимоги є обгрунтованими та також підлягають до задоволення.
За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За змістом вимог ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати у розміру судового збору становлять 6634.10грн. (а.с.9а), тому з відповідача слід стягнути на користь позивача даний розмір судового збору.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 527,1046-1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, кошти в сумі: 30 500,00 грн., 6 000 польських злотих (за офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2018 року еквівалентно 43 821,00 грн.), 2 200 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2018 року еквівалентно 68 773,76 грн.), 15 600 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2018 року еквівалентно 417 378,12 грн.), а також 1605,05 інфляційних витрат, 92 909,23 грн. пені, 8 343, 78 грн. трьох процентів річних.
Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, понесені ним судові витрати в сумі - 6634,10 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).
Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2019 року.
Суддя Польська М.В.