Справа № 344/20128/18
Провадження № 2-а/344/287/19
14 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Стефанець Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил
ОСОБА_3 (надалі - також «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - також «Відповідач») про скасування постанови у справі про порушення митних правил №311/20600/18 від 22.11.2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову у справі про порушення митних правил №311/20600/18 від 22.11.2018 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначила Позивач в судовому засіданні, ввезений нею та митну територію України в режимі транзиту автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 внаслідок несправності двигуна знаходився на ремонті, у зв'язку з чим Позивач була позбавлена можливості доставити вказаний автомобіль для вивезення його з території України в передбачений законом строк.
Крім того, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, Позивач в судовому засіданні покликалася на процедурні порушення при розгляді справи про порушення митних правил, а саме на неповідомлення її у встановленому законом порядку про такий розгляд.
Представником Відповідача - Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, - надано суду Відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.
Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача в судовому засіданні покликався на те, що оскільки Позивач вчинила порушення митних правил, а саме - порушила строк транзитного перебування транспортного засобу марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 на митній території України, Позивача було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за порушення митних правил шляхом складення оскаржуваної постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Відповідно до ст. 381 Митного кодексу України (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваної постанови) Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
У разі порушення зобов'язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 313 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 1 чатини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 1 ст. 102 Митного кодексу України встановлено, що митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
Під час перевірки інформації, викладеної в Листі Чернівецької митниці ДФС від 27.07.2018 року №3676/7/24-70-20-05-10/04 щодо факту законності перебування на митній території України транспортного засобу марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, головним державним інспектором відділу оперативного реагування, взаємодії з митними органами іноземних держав та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Івано-Франківської митниці ДФС Судак Д.І. було встановлено, що 27.05.2018 року вказаний транспортний засіб було ввезено на митну територію України в режимі «транзит» гр. ОСОБА_3 через пункт пропуску «Мамалига-Крива», Чернівецької митниці ДФС.
Проведеною перевіркою згідно єдиної автоматизованої системи встановлено, що станом на 09.11.2018 р. транспортний засіб марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 за межі митної території України громадянкою ОСОБА_3 не вивезено.
На повідомлення Івано-Франківської митниці ДФС для надання пояснень гр. ОСОБА_3 не з'явилась.
Таким чином, головним державним інспектором відділу оперативного реагування, взаємодії з митними органами іноземних держав та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Івано-Франківської митниці ДФС Судак Д.І. було встановлено, що громадянка України ОСОБА_3 не вивезла транспортний засіб марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 за межі митної території України у встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк, перевищивши його більше, ніж на десять діб.
Статтею 470 Митного кодексу України встановлено відповідальність за недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видача їх без дозволу органу доходів і зборів або втрату.
Так, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.470 Митного кодексу України).
Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначено Главою 69 Митного кодексу України.
Згідно зі статтею 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Відповідно до статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Статтею 489 Митного кодексу України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ж до статті 485 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:
1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
2) поясненнями свідків;
3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
4) висновком експерта;
5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно зі статтею 527 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про закриття провадження у справі.
22 листопада 2018 року заступником начальника - начальником УПМП та МВ Івано-Франківської митниці ДФС Сучак С.В. винесено Постанову в справі про порушення митних правил №311/20600/18, якою громадянку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено на ньеї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 8500,00 грн.
Вищевказану постанову в справі про порушення митних правил №311/20600/18 від 22 листопада 2018 року ОСОБА_3 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - Відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Як зазначено в Постанові в справі про порушення митних правил №311/20600/18 від 22 листопада 2018 року, гр. ОСОБА_3 перевищила більше, ніж на десять діб встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки автомобіля марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 до органу доходів і зборів для вивезення його за межі митної території України.
Так, Суд звертає увагу на те, що в судовому засіванні Позивач не заперечувала того факту, що нею було перевищено встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше, ніж на десять діб, однак покликалася на те, що відповідний транспортний засіб перебував у несправному стані на ремонті (на підтвердження чого не надано належних доказів), що унеможливило дотримання відповідного строку транзиту.
Статтею 192 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Таким чином, законодавець звільняє особу від відповідальності за порушення митних правил у випадку вчинення відповідного порушення внаслідок, зокрема, аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до пункту 1 Розділу VІІІ «Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили» Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657:
аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;
документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;
обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;
факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Згідно з пунктом 3 вищезазначеного Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Вказаними нормативними положення факт несправності транспортного засобу та перебування його на ремонті не відносить до поняття аварії або непереборної сили, а відповідні особи - приватні підприємці не управнені на засвідчення таких фактів згідно з нормами даного Порядку.
Таким чином, факт несправності автомобіля марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 та знаходження його на ремонті не є обставиною, яка свідчить про існування підстав для звільнення Позивача, як особу, яка ввезла даний транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту, від відповідальності за порушення строків транзиту.
Стосовно посилання Позивача в судовому засіданні на те, що автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 було ввезено нею для особистого, а не комерційного, користування, а тому вона не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України (яка, на думку Позивача, встановлює відповідальність щодо прострочення строку транзиту лише щодо транспортних засобів комерційного користування), Суд звертає увагу на наступне.
Ч.3 ст. 470 Митного кодексу України (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлює відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.
Згідно з пунктом 57 статті 4 Митного кодексу України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Транспортний засіб марки «Renault Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, в розумінні положень Митного кодексу України є товаром, а тому на правовідносини щодо порушення строку транзиту даного товару поширюються положення ч.3 ст. 470 Митного кодексу України.
Інших належних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови позовна заява не містить, і Позивачем таких доказів суду не надано.
Стосовно послання Позивача на факт неповідомлення її про розгляд справи про порушення митних правил, Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться копії поштових документів, які направлялися на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу Позивача, і повернулися на адресу митного органу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.26-33), що вважається належним способом повідомлення особи.
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та виносячи за її результатами оскаржувану постанову, Відповідачем не було порушено вимог закону, а, відтак, підстави для скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про те, що, вирішуючи справу про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, Відповідачем порушень вимог закону допущено не було.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 95, 102, 192, 381, 470, 481, 529 Митного кодексу України, керуючись ст. ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Повний текст рішення оголошено та підписано 14 лютого 2019 року.
Суддя Домбровська Г.В.