06 лютого 2019 рокуЛьвів№857/3221/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ЛТД» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №807/2229/16, винесене головуючим суддею Луцович М.М., справу розглянуто в порядку письмового провадження, у м. Ужгороді, за адміністративним позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ЛТД» про стягнення податкового боргу,-
Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ЛТД» (далі відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 552 576,19 грн., в тому числі пеня в сумі 184 536,47 грн., який виник по наступним платежам: платіж 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 267 418,58 грн., в тому числі пеня в сумі 70 083,50 грн., платіж 19010300 «Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини» у розмірі 50,90 грн., в тому числі пені в сумі 50,90 грн., платіж 19010100 «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» у розмірі 12,89 грн., в тому числі пені в сумі 12,89 грн., платіж 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 285 093,82 грн., в тому числі пеня в сумі 114 327,54 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ЛТД» податковий борг в розмірі 552 576,19 грн., в тому числі пеня в сумі 184 536,47 грн., який виник по наступним платежам: платіж 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 267 418,58 грн., в тому числі пеня в сумі 70 083,50 грн., платіж 19010300 «Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини» у розмірі 50,90 грн., в тому числі пені в сумі 50,90 грн., платіж 19010100 «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» у розмірі 12,89 грн., в тому числі пені в сумі 12,89 грн., платіж 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 285 093,82 грн., тому числі пеня в сумі 114 327,54 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що без безпосереднього встановлення та дослідження судом фактичних обставин справи та внаслідок невірного застосування закону щодо переривання строку позовної давності, недійсності правочину, характеру істотних умов господарського договору та порядку складання первинних документів суб'єктами господарювання, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом не було проведено повного та всебічного розгляду даної обставини, зокрема, не досліджено та не з'ясовано, що в 2012 році відповідачем було погашено 200000,00 грн. кредиторської заборгованості перед фізичною особою ОСОБА_1, а відтак, з огляду на переривання перебігу строків позовної давності, залишок заборгованості не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою через сплив строків позовної давності. Таким чином, строк позовної давності до вимоги про повернення решти кредиторської заборгованості в сумі 250000,00 грн. у 2012 році не настав, а триває до 2015 року, відтак правових підстав для включення вказаної суми до інших доходів Товариства у позивача не було.
Також згідно Акту перевірки від 26 листопада 2012 року позивач, вважаючи нікчемними господарські відносини між ВКФ ТОВ «Титан ЛТД» та ПП «Анілді», зазначив про завищення відповідачем витрат по придбанню ТМЦ у сумі 476451,00 грн. та про завищення податкового кредиту на суму 47510,00 грн. При цьому, підставою для висновку про нікчемність господарських операцій з названим контрагентом стали припущення податкового органу про неможливість фактичного здійснення ПП «Анілді» діяльності через відсутність майна, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових та інших ресурсів. Проте, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст. 234 ЦК України), так само як і правочин, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України), є оспорюваними правочинами, тобто, недійсність таких встановлюється виключно судом і тільки після набуття відповідним судовим рішенням законної сили сторони, а також органи державної влади, можуть посилатись на недійсність такого договору. Оскільки, станом на сьогоднішній день судового рішення, яке б визнало укладений між ВКФ ТОВ «Титан ЛТД» та ТОВ «Анілді» Договір поставки №05/1 від 05 травня 2011 року недійсним немає, а Ужгородська МДПІ не входить до виключного переліку, що наведений в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», судових органів, які наділені законом повноваженнями на визнання оспорюваних договір недійсними, то й послання в Акті перевірки від 26 листопада 2012 року як на підставу для прийняття податкового повідомлення-рішення на недійсність господарських операцій та даного договору з огляду на їх фіктивність с безпідставними та неправомірними.
Місцевим судом не було досліджено первинні документи відповідача (рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, а прийнято до уваги лише припущення податкового органу про фіктивність таких.
Податковий борг, у тому числі пеня та штрафи, нараховані на податковий борг, стосовно якого минув строк давності вважається безнадійним боргом та підлягає списанню (ст. 101 Податкового кодексу України). Щодо стягнення пені в розмірі 184536,47 грн., то розмір такої позивачем належним чином не доведено. Зокрема, не зазначено період нарахування та її розмір. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання засобами електронного зв'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивачем було проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання відповідачем вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено Акт перевірки від 26.11.2012 року № 1447/22-0/22104771.
За результати проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки від 26.11.2012 року № 1447/22-0/22104771 позивачем були прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 р. №000275/22-0/22101771, згідно якого збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 243176,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.12.2012 р. №000276/22-0/22104771, згідно якого збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 431154,00 грн.
Вище вказані податкові повідомлення-рішення, а саме: від 07.12.2012 р. №000275/22-0/22101771 та від 07.12.2012 р. №000276/22-0/22104771 відповідач оскаржив до Закарпатського окружного адміністративного суду та постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р., залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року, в задоволенні позовних вимог відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. №000275/22-0/22101771 та від 07.12.2012 р. №000276/22-0/22104771 було відмовлено. Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у відповідача наявна непогашена заборгованість в загальному розмірі 552 576,19 грн., в тому числі пеня в сумі 184 536,47 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків Розрахунком податкової заборгованості.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.
Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені ПК України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, зокрема постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р., яка набрала законної сили, правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. №000275/22-0/22101771 та від 07.12.2012 р. №000276/22-0/22104771 не підлягає доказуванню.
Відповідачем було частково сплачено податкову заборгованість по податковому повідомленню-рішенню від 07.12.2012 р. №000275/22-0/22101771 в сумі 46010,92 грн., залишок несплаченої заборгованості становить 197165,08 грн. та частково сплачено податкову заборгованість по податковому повідомленню-рішенню від 07.12.2012 р. №000276/22-0/22104771 в сумі 262 581,43 грн., залишок несплаченої заборгованості становить 168 572,57 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків.
Також, позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з податку на прибуток, за наслідками якої складено Акт перевірки від 18.05.2016 р. №36/12-00.
За результатами проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки від 18.05.2016 р. №36/12-00 позивачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 25.05.2016 р. №0000961500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн., яке було отримано відповідачем 27.05.2016 року.
Вказане податкове повідомлення - рішення від 25.05.2016 р. №0000961500 відповідачем не оскаржувалося.
Позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідками якої складено Акт перевірки від 12.09.2016 р. №546/1200.
За результатами проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки від 12.09.2016р. №546/1200 було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 р. №0000031500, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77,60 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 р. №0000041500, згідно якого збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242,11 грн.
Дані податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 р. №0000031500 та від 21.09.2016 р. №0000041500 відповідачем не оскаржувалися.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Крім цього, відповідачем було самостійно подано до позивача податкові декларації, а саме: податкову декларацію від 06.09.2016 р. №9160711845 по податку на додану вартість у розмірі 69,00 грн.; податкову декларацію від 11.08.2016 р. №9142748115 по податку на додану вартість у розмірі 83,00 грн.; податкову декларацію від 11.07.2016 р. №9115869921 по податку на додану вартість у розмірі 83,00 грн.; податкову декларацію від 06.06.2016 р. №9091275900 по податку на додану вартість у розмірі 83,00 грн.; податкову декларацію від 16.05.2016 р. №9078457459 по податку на додану вартість у розмірі 83,00 грн.; податкову декларацію від 18.04.2016 р. №9058519586 по податку на додану вартість у розмірі 56,00 грн.; податкову декларацію від 16.03.2016 р. №9036808205 по податку на додану вартість у розмірі 1417,00 грн.
У відповідності до п. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Однак, відповідачем не було добровільно сплачено самостійно задеклароване зобов'язання по податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 129 ПК України відповідачеві була нарахована пеня у розмірі 184536,47 грн. по наступним платежам: платіж 11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 70 083,50 грн.; платіж 19010300 «Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини» в сумі 50,90 грн.; платіж 19010100 «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» в сумі 12,89 грн.; платіж 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 114 327,54 грн.
Відповідно до п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
У відповідності до статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум податкового зобов'язання йому було надіслано податкову вимогу від 28.03.2016 р. №2188-25, яка була вручена - 08.04.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, у відповідача наявна непогашена заборгованість в загальному розмірі 552 576,19 грн., в тому числі пеня в сумі 184 536,47 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків та Розрахунком податкової заборгованості.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають задоволення в повному обсязі.
Що стосуються доводів апелянта, які ним наведені у апеляційній сказі, то усі вони стосуються висновків податкового органу, які були ним викладені у Актах перевірок ТзОВ «Титан ЛТД», за результатами яких було винесено податкові повілмоленні - рішення, та які відповідно були предметом оскарження у судах, та за результатами судових рішень такі податкові повідомлення - рішення не скасовані.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ЛТД» - залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №807/2229/16 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 14.02.2019р.