про відмову у відкритті апеляційного провадження
14 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/891/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Глушка І. В.
суддів -Большакової О. О.
Макарика В. Я.
перевіривши апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року у справі №463/4815/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження, надавши десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надіслання вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржником надано докази отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 05.02.2019.
На виконання вимог вказаної ухвали у межах наданого судом строку скаржником заявлено до суду клопотання, у якому, покликаючись на те, що судом першої інстанції не дотримано строків розгляду даної категорії справ та невірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні порядок його оскарження, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року у справі № 463/4815/18.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно ч.1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас частина 2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Крім того, колегією суддів враховано, що на спірні правовідносини поширюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України, відповідно до вимог частини четвертої якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції Українита законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений у ст. 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
При цьому суд вказав, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У даному випадку вказані скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип judicata.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які перешкоджали Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради своєчасно оскаржити судове рішення в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, заявлені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними та відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 286, 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України,-
В задоволенні клопотання Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року у справі № 463/4815/18 відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року у справі № 463/4815/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач І. В. Глушко
судді О. О. Большакова
В. Я. Макарик