Справа № 344/12248/16-ц
Провадження № 6/345/23/2019
13.02.2019 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, -
Старший державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, в якої перебуває малолітня дитина Крістіна ОСОБА_3, місце проживання якої згідно виконавчого листа м.Калуш, вул.Л.Українки, 16а/24, яку необхідно передати її батькові ОСОБА_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, провінція Новара, Італійська Республіка для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки.
Подання обґрунтовує тим, що 08.02.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 55750082 згідно виконавчого листа Апеляційного суду Івано-Франківської області № 344/12248/16-ц від 01.02.2018 року про: повернути малолітню Крістіну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в супроводі її матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до місця її постійного проживання в Італійську Республіку за адресою: вул.Італіа, 10, м. Камері, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062. У разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати ОСОБА_2, передати малолітню Крістіну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, її батькові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062, для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки.
04.10.2018 року до суду направлено подання про розшук дитини - Крістіни ОСОБА_3. 03.12.2018 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду ухвалу Калуського міськрайонного суду від 23.10.2018 року залишено без змін, Крістіну ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 оголошено в розшук.
19.12.2018 року Калуський ВП ГУНП надіслав повідомлення про те, що проведеними розшуковими заходами встановлено, що Крістіна ОСОБА_3 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7. Також згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 05.11.2018 року, складеного органом опіки та піклування Калуської міської ради встановлено, що на час перевірки Крістіна Клосімо перебувала за місцем проживання.
25.12.2018 року, 16.01.2019 року та 22.01.2019 року згідно актів державного виконавця здійснено вихід за адресою: м. Калуш, вул. Л.Українки, 16а/24. Проте двері до квартири ніхто не відчиняв. Встановити місцезнаходження боржника та Крістіни ОСОБА_3 не вдалося. 08.02.2019 року згідно акту державного виконавця здійснено вихід за адресою боржника разом з представником поліції і встановлено, що після стуку в двері чутно, що в квартирі хтось перебуває, чути кроки, проте дверей ніхто не відчиняє. Зі слів сусідки з квартири №22 боржниця проживає з дитиною у квартирі.
Отже, виконати судове рішення і передати малолітню дитину Крістіну ОСОБА_3 неможливо, оскільки проникнути до жила боржниці не вдається, вона не відчиняє дверей квартири, хоча сама там перебуває разом з дитиною. Тому виконавець має право звернутися до суду із поданням про поставлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника-фізичної особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася, шляхом надіслання повістки по виклик до суду на офіційну електронну адресу відділу ДВС - info@kl.if.dvs.gov.ua, яка вказана на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Крім того, було здійснено виклик по номеру телефону 5-17-62, вказаному на офіційному бланку Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, проте на виклики ніхто не відповідав. Беручи до уваги вимоги закону про негайність розгляду подання, суд дійшов висновку про можливість його розгляду за відсутності державного виконавця.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №344/12248/16-ц, виданого 01.02.2018 року Апеляційним судом Івано-Франківської області, про: повернути малолітню Крістіну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в супроводі її матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до місця її постійного проживання в Італійську Республіку за адресою: вул. Італіа,10, м. Камері, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062. У разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язати ОСОБА_2, передати малолітню Крістіну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, її батькові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, провінція Новара, Італійська Республіка, 28062, для забезпечення повернення дитини до Італійської Республіки (а.с.2)
Постанова про відкриття виконавчого провадження № 55750082 винесена старшим державним виконавцем Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Побуцькою Р.Б. 08.02.2018 року (а.с. 3).
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 23.10.2018 року подання державного виконавця було задоволено, оголошено розшук дитини Крістіни ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.12.2018 року ухвалу Калуського міськрайонного суду від 23.10.2018 року залишено без змін (а.с. 6-9).
Згідно повідомлення Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 19.12.2018 року (а.с. 10) проведеними розшуковими заходами встановлено, що Крістіна ОСОБА_3 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крістіна під час надання пояснень також вказали, що вони проживають за вказаною адресою (а.с. 11, 12).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 вищевказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців. Зокрема, пунктом 12 частини 3 ст. 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Частинами 1, 2 ст. 311 Цивільного кодексу України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному права на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України зазначені міжнародні акти є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше, як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Тобто суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.
До матеріалів подання долучено акти державного виконавця від 25.12.2018 року, 16.01.2019 року, 22.01.2019 року (а.с. 15, 16, 17), згідно яких з виходом за адресою м. Калуш, пр.Л.Українки,16а/24 встановлено, що двері квартири ніхто не відчиняє, місцезнаходження боржника не вдалося встановити, а також акт від 08.02.2019 року (а.с. 18), згідно якого було встановлено, що в квартирі хтось перебуває, чути кроки, проте дверей ніхто не відчиняє.
Оцінюючи вказані документи як докази, суд вважає за необхідне звернути увагу, що дані акти складені за відсутності понятих, а тому не можуть вважатися належними доказами.
Крім того в акті, складеному 08.02.2019 року, міститься вказівка, що те, що боржниця проживає в квартирі у м.Калуш по пр. Л.Українки,16а/24 державним виконавцем встановлено зі слів сусідки з квартири № 22. Проте не вказано прізвища даної сусідки, відсутні її письмові пояснення з даного приводу. Тому наявні сумніви щодо достовірності обставин, зазначених у даному акті.
До того ж у вказаних актах зазначена година їх складення «09:00», «12:00», «16:00», «16:30». При цьому державним виконавцем не враховано, що боржник є особою працездатного віку, а тому вказані виконавчі дії слід було проводити, з урахувнням положень ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження», після 6 години ранку та не пізніше 22 години, проте у час, який для працюючих осіб, є неробочим.
За таких обставин суду не надано неспростовних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду щодо відібрання дитини.
Також суд звертає увагу, що державним виконавцем у прохальній частині подання зазначено, що державний виконавець просить постановити рішення про примусове проникнення до житла, яке знаходиться за адресою «м. Калуш, вулиця Лесі Українки, 16а/24». Водночас згідно інформації, наданої Калуським ВП ГУНП (а.с. 10), Крістіна ОСОБА_3 проживає за адресою «м.Калуш, проспект Лесі Українки,16а/24». Таким чином, відсутні підстави для проникнення саме до квартири за адресою «м.Калуш, вулиця Лесі Українки, 16а/24».
Крім того суд враховує, що державний виконавець у судове засідання не з'явилася, що свідчить про фактичне не підтримання нею подання та не доведення обставин, вказаних у поданні, що оцінюється як підстава для відмови у задоволенні такого подання.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, з метою недопущення порушення конституційного права на недоторканість житла та недоведення державним виконавцем неможливості виконати рішення суду без примусового проникнення до житла, в задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст.ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України,
В задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя