13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/643/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судових засідань Коваль Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2018 року про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Каліщук А.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Володимир-Волинський,
дата складення повного тексту рішення 12 грудня 2018 року,
19 листопада 2018 року до Володимир-Волинського міського суду Волинської області звернувся ОСОБА_2 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за його позовом до управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області (далі - УСЗН) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2018 року заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2018 року у справі № 154/2847/17 із зобов'язання УСЗН здійснити виплату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 компенсаційних виплат, проведених найманому працівникові ОСОБА_4 на час його призову по мобілізації на військову службу за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року в сумі 26718,06 грн. на стягнення з УСЗН на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 26718,06 грн. компенсаційних виплат, здійснених найманому працівникові ОСОБА_4 на час його призову по мобілізації на військову службу за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.
У апеляційній скарзі УСЗН просить зазначену ухвалу скасувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що розрахунок суми належної ОСОБА_2 за спірний період судом не здійснювався, тому змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначену компенсацію на стягнення конкретної суми цієї компенсації, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи.
Позивач ОСОБА_2 та його представник у ході апеляційного розгляду заперечили обґрунтованість доводів апелянта. Просили залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник УСЗН на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Відповідно до матеріалів справи рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2018 року визнано протиправними дії УСЗН щодо відмови у відшкодуванні компенсаційних виплат фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на час призову його працівника на військову службу по мобілізації за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року та вирішено зобов'язати відповідача здійснити йому виплату компенсаційних виплат, здійснених найманому працівнику ОСОБА_4, на час призову по мобілізації на військову службу за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року у сумі 26718,06 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили та на його виконання 4 квітня 2018 року було видано виконавчий лист.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Разом із тим, як слідує з матеріалів справи, рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2018 року у справі № 154/2847/17 не може бути виконане з огляду на відсутність виділених бюджетних коштів у боржника.
Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Водночас, рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2018 року у справі УСЗН було зобов'язано вчинити певні дії щодо проведення спірних виплат, а отже воно не належать до рішень, передбачених статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що утруднює його виконання без зміни способу виконання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, у даному випадку значно ускладнюють виконання рішення суду, а отже така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Оскільки під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення, то ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
На думку апеляційного суду, зміна способу і порядку виконання рішення суду у даній справі можлива шляхом зміни зобов'язання відповідача здійснити виплату на стягнення на користь позивача конкретної суми, визначеної у самому рішенні при вирішенні публічно-правового спору.
Оскільки судом було ухвалено рішення про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_2 конкретну визначену судом компенсаційну суму в розмірі 26718,06 грн., то суд апеляційної інстанції вважає, що зміна вимоги щодо зобов'язання виплатити певну суму коштів на стягнення цієї суми становитиме в даному випадку саме зміну способу й порядку виконання рішення та не змінюватиме це рішення по суті.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для заміни способу виконання ухваленого на користь позивача ОСОБА_2 судового рішення.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2018 року, вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 313, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2018 року у справі № 154/2847/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
С. М. Шевчук
Постанова у повному обсязі складена 14 лютого 2019 року.