12 лютого 2019 року
Київ
справа №826/13505/18
адміністративне провадження №К/9901/66091/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 29 жовтня 2018 року,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», відповідач), Національного банку України (далі - НБУ, відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАЬ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. щодо погашення позачергово кредиторських вимог Національного банку України на загальну суму 194401983,78 грн, які обліковуються у реєстрі вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» у 7-й черзі;
- визнати за ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) першочергове право на отримання погашення своїх вимог, як кредитора 4-ї черги за рахунок коштів, які надійшли від погашення облігацій внутрішньої державної позики код: UA 4000142699; UA 4000141072; UA 4000160642; UA 4000155485; UA 4000141071; UA 4000142665 на відміну від кредитора Національного банку України, вимоги якого включені до 7-ї черги;
- зобов'язати Національний банк України (код ЄДРПОУ: 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інституцька, 9) повернути до ліквідаційної маси ПАТ «Банк Камбіо» безпідставно отримані кошти, що надійшли від ПАТ «Банк Камбіо».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушено права позивача, як кредитора 4-ї черги. Зазначає, що безпідставно та у порушення приписів законодавства кредиторські вимоги НБУ, вимоги якого за законом належить до 7-ї черги, були задоволенні раніше акцептованих кредиторських вимог позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено судове засідання, повідомлено про час та місце судового розгляду справи учасників.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року з підстав неналежності даного спору до публічно-правових та порушення судом першої інстанції положень ст. 19 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Дане рішення апеляційного суду мотивовано тим, що окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, визначені у процесуальному законі, зокрема, згідно пункту 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з підстави порушення правил підсудності.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтями 25-30 КАС України. Натомість, апеляційна скарга ОСОБА_2 подана у зв'язку з порушенням судом першої інстанції, на думку апелянта, правил предметної юрисдикції адміністративних судів, тобто підвідомчості спорів. Відтак, оскільки положення КАС України не передбачають можливості оскарження ухвали про відкриття провадження у справі з підстави порушення правил предметної юрисдикції, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені лише в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу подано 19 листопада 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/13505/18, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзиви на касаційну скаргу.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подано клопотання про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні. У задоволенні цього клопотання ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що висновок апеляційного суду про те, що підставою оскарження ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до статті 298 КАС України є виключно порушення територіальної підсудності. З посиланням на правову позицію, що міститься у постановах Верховного суду від 14 червня 2018 року у справі № 9901/24/17 та від 17 серпня 2018 року у справі № 826/16873/17, скаржник зазначив, що під поняттям «підсудність» розуміється сукупність предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції адміністративних судів, відтак, вважає, що оскарження ували суду першої інстанції про відкриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 294 КАС України передбачає у тому числі порушення правил предметної юрисдикції.
Скаржник також зазначає, що відкриваючи провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва порушив правила предметної юрисдикції, оскільки спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинтсва; у свою чергу, апеляційний суд не надав цьому належної правової оцінки.
Від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому містяться заперечення на апеляційну скаргу, зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підставою оскарження ухвали про відкриття провадження у справі може бути, зокрема, порушення територіальної підсудності.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду при оскарженні ухвали про відкриття провадження у справі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 520/6036/18.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,
Справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко