ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.02.2019Справа № 910/13950/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» (43010, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КРЕМЕНЕЦЬКА, будинок 38)
до проАкціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) стягнення штрафу у розмірі 613 639 грн. 51 коп.
Представники:
від Позивача: Малолітнев О.В. (адвокат);
від Відповідача: Алексенко В.Ю. (адвокат);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафу у розмірі 613 639 грн. 51 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення штрафу у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу відповідно до Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 613 639 грн. 51 коп. залишено без руху.
26.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 року відкрито провадження у справі №910/13950/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.11.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 року виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 по справі №910/13950/18 в частині дати призначення підготовчого судового засідання.
20.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу.
В судове засідання 29.11.2018 року з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з д29.11.2018 року для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 19.12.2018 року.
06.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив, якою просив зменшити розмір позовних вимог.
14.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судове засідання 19.12.2018 року з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 16.01.2019 року.
08.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення до заперечень.
16.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зміну прохальної частини з урахуванням зміни найменування Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року змінено найменування Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5).
В судове засідання 16.01.2019 року з'явились представники сторін.
Суд прийняв до розгляду клопотання Позивача про зміну прохальної частини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2019 року.
В судовому засіданні 06 лютого 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 06 лютого 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №07596/ЛЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць та інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. (а.с.17-31)
Надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. (п. 1.3 Договору).
Згідно з п.5.1 Договору сторони Договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення Замовником будь - якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 р. до 31.12.2018 р. (п.12.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня - серпня 2018 року на адресу Позивача було відправлено вантаж у вагонах, що оформлено залізничними накладними №№33027814, 32976003, 33237736, 43634252, 43703438, 43806348, 43828037, 32922650, 32975971, 32913584, 32695744, 32792418, 32975997, 33027830, 33027848,33197435, 43634195, 43634286, 43703412,43828029. (а.с.32-71)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.12.2018 року, яка прийнята Судом до розгляду, просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 292 365 грн. 72 коп. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що Позивачем невірно підраховано кількість прострочених діб та невірно розрахований розмір штрафу, який повинен вираховуватись у відсотках до розміру провізної плати. Також зазначив, що у накладних №№32975971, 33197435 викреслені вагони №№73732620, 72805153, тому провізна плата за них до розрахунку не входить. Крім того, просив суд зменшити розмір штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання послуг №07596/ЛЗ-2018 від 07.02.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, протягом липня - серпня 2018 року на адресу Позивача було відправлено вантаж у вагонах, що оформлено залізничними накладними №№33027814, 32976003, 33237736, 43634252, 43703438, 43806348, 43828037, 32922650, 32975971, 32913584, 32695744, 32792418, 32975997, 33027830, 33027848,33197435, 43634195, 43634286, 43703412,43828029. (а.с.32-71)
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж Відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
При зверненні до суду з вказаним позовом з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.12.2018 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 292 365 грн. 72 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що у накладних №№32975971, 33197435 викреслені вагони №№73732620, 72805153, тому провізна плата за них до розрахунку не входить. Проте, Суд не приймає до уваги вказані доводи з огляду на наступне.
Як вбачається з залізничних накладних №32980575, №33199571 вагон №73732620 та вагон №72805153 були відправлені іншим поїздом, тому викреслені із накладних №№32975971, 33197435. (а.с.109,113)
В той же час у графах 20 міститься запис, що вказані вагони досилаються до основної відправки №32975971 та №33197435, а також у графах 34 зазначено, що провізні платежі за відправлення вказаних вагонів не стягувались. Крім того, дати відправлення та дати видачі вантажів повністю узгоджується із датами, які вказані у залізничних накладних №№32975971, 33197435. Таким чином, при здійсненні перерахунку штрафу Відповідачем помилково не включено до розрахунку суми провізної плати за вагони №№73732620, 72805153, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.
Крім того, у додаткових запереченнях на позовну заяву Відповідачем зазначено, що у залізничній накладній №43806348 міститься відмітка у графі 49 про переадресування вантажу за наказом №1627 від 07/08, первинна накладна №25688757, станція відправлення Новокуйбишевська залізниці, станція призначення Купянськ-Сорт залізниці, а тому термін доставки вантажу має бути збільшений на 1 добу.
Згідно з п.2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються: на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
на 2 доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
За таких підстав, за залізничною накладною №43806348 термін перевищення доставки вантажу становить не 4 доби, а 3, а тому розмір штрафу складає 62 862 грн. 20 коп. *20% =12572 грн. 44 коп.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у загальному розмірі 292 365 грн. 72 коп., приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими на суму в розмірі 286 079 грн. 50 коп.
За таких підстав, оскільки факт порушення Відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 286 079 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
В той же час, Відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Акціонерного товариства "Українська залізниця» про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, Суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору про надання послуг №07596/ЛЗ-2018 від 07.02.2018 року, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 286 079 грн. 50 коп. є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» (43010, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КРЕМЕНЕЦЬКА, будинок 38, Ідентифікаційний код юридичної особи 19337044) штраф у розмірі 286 079 (двісті вісімдесят шість тисяч сімдесят дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір в розмірі 4 291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 лютого 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин