номер провадження справи 28/2/19
11.02.2019 Справа № 908/15/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)
до відповідача комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А)
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-163 від 30.08.2018;
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Запорізької області 08.01.2019 звернулося ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради про стягнення 292.649,97 грн., які складаються з: 223.571,59 грн. пені, 22.082,10 грн. 3% річних та 46.996,28 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/2/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено 11.02.2019. Суд запропонував сторонам надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
В судовому засіданні 11.02.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив. Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено несвоєчасне (неналежне) виконання відповідачем зобов'язань за договором від 15.12.2015 № 4090/16-БО-13 про постачання природного газу. Позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Також відповідач не скористався правом надати відзив із зазначенням своєї правової позиції щодо викладених позивачем позовних вимог. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2019 місцезнаходженням комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради є: 70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А Ухвала суду у справі №908/15/19 надіслана за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2019, відповідно до якого примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання отримано представником відповідача 16.01.2019.
Крім того на адресу суду від КП "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради надійшло клопотання №10 від 21.01.2019, відповідно до якого відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі його представника. Також повідомив суд, що підприємство на даний час перебуває у скрутному становищі: на рахунки накладено арешт за виконавчими провадженнями по рішенням господарського суду, стабільної роботи немає, доходи відсутні, юриста на підприємстві немає, кошти на оплату юридичних послуг відсутні, виникла заборгованість з виплати заробітної плати. Запорізька обласна рада, як орган управління комунального підприємства, займається розглядом питання про надання підприємству фінансової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути справу за відсутності його представника, за наявними в матеріалах справи документами.
В судовому засіданні 11.02.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складений протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та комунальне підприємство "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради (споживач, відповідач у справі) 15.12.2015 уклали договір постачання природного газу №4090/16-БО-13 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року газ обсягом 225 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):
- січень 2016р. - 80,0 тис. куб. м.,
- лютий 2016р. - 90,0 тис. куб. м.,
- березень 2016р. - 55,0 тис. куб. м.,
Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.
Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.
Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4 вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:
« 5.2. (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016) Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6.255,00 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою - 20% - 1.251,00 грн.;
До сплати за 1000куб.м. природного газу з ПДВ - 7.506,00 грн.".
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 сторони внесли зміни в пункт 6.1 договору та узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Згідно з п. 11 договору договір (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016) набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач, у відповідності до умов договору, протягом січня 2016р. - квітня 2016р. поставив на користь відповідача природний газ на загальну суму 1.413.021,46 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.1 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкції у відповідності ст.ст. 661, 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов'язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та визнаний відповідачем.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 8.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 223.571,59 грн. за період прострочення оплати з 16.02.2016р. по 30.10.2016р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 8.2 договору встановлено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 223.571,59 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 223.571,59 грн. за період з 16.02.2016 р. по 30.10.2016 р. судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 22.082,10 грн. за період з 16.02.2016 р. по 30.10.2016 р. та інфляційні втрати у розмірі 46.996,28 грн. за період з травня 2016 по вересень 2016 (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 22.082,10 грн. за період з 16.02.2016 р. по 30.10.2016 р. та інфляційні втрати у розмірі 46.996,28 грн. за період з травня 2016 по вересень 2016 (включно), законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів належного виконання зобов'язань за договором постачання природного газу № 4090/16-БО-13 від 15.12.2015 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Посилання відповідача на скрутне фінансове становище на підприємстві не знімають відповідальності із зобов'язаної за договором сторони виконати покладені на нього обов'язки, в даному випадку - оплату вартості отриманого природного газу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 4.389,75грн. (292.649,97 грн. (сума, що стягується судом) х 1,5 (відсотків від ціни позову) = 4.389,75) покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу», ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради 292.649,97 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 33256368) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 223.571,59 грн. (двісті двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят одну грн. 59 коп.) пені, 22.082,10 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят дві грн. 10 коп.) 3% річних, 46.996,28 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість грн. 28 коп.) інфляційних втрат, 4.389,75 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 75 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2019 року.
Суддя О.В. Федорова