04.02.2019 Справа №607/21136/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 607/21136/18 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 пред'явив в суд позовом до відповідача управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 007644 від 25 вересня 2018 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. та її скасування. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Також зазначає, що поліцейський незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими статтею 268 КУпАП та розглянув справу одноосібно без його участі, зачинившись у службовому автомобілі; порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений статтями 278, 279 КУпАП (не представив посадової особи, яка буде розглядати дану справу, не сповістив його про час і місце її розгляду, не надав жодних доказів порушення ним правил дорожнього руху, не витребував необхідні додаткові матеріали, не розглянув надані позивачем пояснення та клопотання про надання права на захист, розглянув справу без його участі, формально заповнивши бланк постанови; виніс постанову із порушенням пункту 8 розділу ХІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначає, що вказані вимоги підтримує з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.
Саме тому розгляд справи слід здійснити без участі представника відповідача на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), яким визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання без повідомлення причин неявки.
При цьому суд бере до уваги відзив, поданий представником відповідача, у якому вона зазначає, що наведені позивачем доводи є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та практиці Верховного Суду. Справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 була розглянута на місці вчинення проступку, що повністю відповідає законодавству. При такому розгляді інспектор взяв до уваги пояснення свідка - ОСОБА_2, що були долучені до матеріалів справи. Сам розгляд зафіксовано на записі з нагрудної камери поліцейського.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:
згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 007644 від 25 вересня 2018 року, ОСОБА_1, 25 вересня 2018 року, о 15 год. 50 хв., керував автомобілем «Chevrolet Lacetti», р.н. НОМЕР_2, 373-тим кілометром автодороги М-06 «Київ-Чоп», перетнув подвійну суцільну лінію розмітки 1.3., що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 1.3. Розділу 34 Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Статтею 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
З тексту спірної постанови вбачається, що від її підписання та отримання копії ОСОБА_1 відмовився. Вона була направлена останньому рекомендованим листом за вихідним номером 20512/41/30-2018 від 26 вересня 2018 року.
Враховуючи, що доказів, котрі б підтверджували факт отримання позивачем вказаного листа суду не надано, а з позовною заявою про оскарження вказаної постанови ОСОБА_1 звернувся 17 жовтня 2018 року, суд вважає, що строк на її скарження слід поновити.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Виконуючи зазначену вимогу частини 2 ст. 77 КАС Українипредставник відповідача надала запис з відеореєстратора працівників поліції на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1
Надаючи правову оцінку вказаному відеоматеріалу через призму його належності та допустимості як доказу у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити таке:
відповідно до частини 1 та пункту 1 ч. 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (частини 1, 2 ст. 74 КАС України)
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таких відомостей спірна постанова не містить, хоча відповідна графа у ній присутня, що виключає можливість прийняття наданого представником відповідача запису у якості належного доказу по справі.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у абаці 7 пункту 25 своєї постанови, прийнятої 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Також представником відповідача надано пояснення поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП рядового поліції ОСОБА_2 у яких зазначено, під час несення служби на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» він був свідком того, як транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», р.н. НОМЕР_2, виїжджаючи з автозаправної станції та повертаючи ліворуч в напрямку м. Дубно, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3., що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив 1.3 додатку 2 розділу 34 ПДР України. Даний транспортний засіб було зупинено згідно статті 35 Закону України «Про національну поліцію».
Такі пояснення суд сприймає критично, оскільки викладені у них відомості заперечуються особою, щодо якої здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, тобто позивача, і на їх підтвердження не надано інших доказів.
При цьому суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і вважає, що його відповідачем не забезпечено.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року, ухваленим у справі «Коробов проти України», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Представником відповідача не надано доказів того, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у поліцейського були наявні такі неспростовні презумції фактів.
За даних обставин суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Щодо посилань позивача на рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, то тут суд вважає за необхідне вказати таке.
ОСОБА_1, згадуючи про зазначене рішення звертає увагу на те, що поняття «на місці вчинення правопорушення», про яке зазначено у частині 2 ст. 258 КУпАП, і «за місцем його вчинення», про що вказано у частині 1 ст. 276 КУпАП, мають різну правову природу. Тим самим позивач вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, в результаті якого було винесено спірну постанову, повинен був відбутись «за місцем його вчинення», тобто за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати таку справу - у приміщенні Управління патрульної поліції в Рівненській області, а не на місці зупинки.
Такі посилання ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають вказаному ним же рішенню Конституційного суду України.
Так у зазначеному рішенні Конституційний суд України роз'яснив, що положення частина 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином суд чітко роз'яснив, що поняття «за місцем його вчинення» має на увазі адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а не юридичну адресу цього органу, як про це помилково вказує позивач.
Враховуючи що судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_1складу вказаного адміністративного правопорушення суд вважає за недоцільне піддавати правовому аналізу усі інші доводи позивача, котрі стосуються процесуальної сторони винесення спірної постанови.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. С.Бандери, 14а, м. Рівне) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 007644 від 25 вересня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04 лютого 2019 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка