29.01.2019 Справа №607/24798/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Братасюка В.М.
за участю секретаря Созанської Т.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР №092199 від 24 листопада 2018 року, якою його визнано винним за ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 24 листопада 2018 року сержантом поліції ОСОБА_2 на нього було накладено стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, проте при винесені постанови, незважаючи на його зауваження не було проведено документальний контроль, також не було надано документів, які б свідчили про те, що зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю пройшло повірку. Крім того, зважування проводилось, приблизно в 16.30 год., коли на вулиці вже сутеніло, однак пункт габаритно-вагового контролю не був забезпечений освітленням, як це передбачено п. 8 Порядку №879. Також, працівник поліції не ознайомив його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, що є порушенням його прав та законних інтересів, а також вимог чинного законодавства. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, без з'ясування дійсних обставин справи, а тому просить її скасувати.
14 грудня 2018 року у справі за даним позовом було відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін.
Згідно частини першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
18 січня 2019 року від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, винесену уповноваженою посадовою особою, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 132-1 КУпАП, а тому в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Суд, за результатами розгляду справи, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №092199 від 24 листопада 2018 року, ОСОБА_1 24 листопада 2018 року о 17 год. 40 хв., на а/д «Київ - Одеса» 450 км+500м., керував транспортним засобом марки DAF XF95.430 номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BENALU T34C номерний знак НОМЕР_2, при зважуванні якого на СПВК вага на одиночку вісь склала 12300 кг., при дозволенній 11000 кг., чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідно до п.22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Згідно визначень п.1.10 ПДР України перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Також п.1.10 ПДР України вказує, що маневруванням визнається початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом - тобто елементи процесу руху транспортного засобу, які пов'язані з підвищеною небезпекою для інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, поліцейські відреагували на дане правопорушення та встановивши на підставі відповідних документів, виданих представниками Укртрансбезпеки, факт порушення водієм правил перевезення вантажу (перевантаження транспортного засобу), роз'яснили йому права передбачені ст. 268 КУпАП та пояснили, що відносно ОСОБА_3 на місці зупинки автомобіля розглядатиметься справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Факт вчинення правопорушення підтверджувався чеком про результати габаритно-вагового контролю, який здійснювався працівниками Укртрансбезпеки. Крім того, вимірювальне і зважувальне обладнання перебувало у справному стані, пройшло періодичну повірку та у працівників Укртрансбезпеки були всі необхідні документи на нього.
Тому, посилання позивача на необхідність проведення документального контролю є необгрунтованими, оскільки в наявних у нього документах не зазначалося поосьове навантаження.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача поліцейським патрульної поліції ОСОБА_2В було винесено постанову, зміст якої та строк оскарження (згідно ст.289 КУпАП.) повідомлено позивачу. На зворотній стороні бланку постанови викладені положення статті 268, 307 КУпАП та ст. 63 Коститудії України. Враховуючи вищезазначене, відсутність підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з цими нормами жодним чином не впливає на факт скоєного правопорушення, на об'єктивність й всесторонність розгляду справи та ніяким чином не порушує його права.
Позивач відповідно до ст.268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, тому жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень причин його зупинки, крім того він жодним чином їх і не заперечував.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Крім того, статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Під час перевірки встановлено, що перевезення вантажу автомобілем позивача здійснювалось із перевищенням вагових обмежень, а саме при нормативно допустимих навантаженнях на одиночну вісь у 11т, мав фактичне навантаження на одиночну вісь 12т. 300кг. Тобто, перевантаження на одиночну вісь у 12т. 300кг є більшим на 1т.300кг замість дозволених для контейнеровозів 11 т.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Таким чином, Управління Укртрансбезпеки у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та її посадові особи уповноважені відповідно до Положення та Порядку № 879 здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з ч.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року -№1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більші як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 4 абз. 2 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою КМУ (Кабінету Міністрів України) від 18.01.2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% від 11 т. (враховуючи похибку вагового комплексу та сипучість вантажу).
Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, (еквівалентно 220 кг на одиночну вісь), що дозволяє враховувати похибку вагового комплексу, специфіку вантажу, в тому числі й сипучого тощо. У даній справі перевищення навантаження на одиночну вісь становить більше 2% (більше на 1300 кг).
Крім того, відповідно до Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема.
Відповідно до п.п.8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно п. 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 12.5 Глави 12 вказаних Правил, для транспортування, вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 8.20 Глави 8 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п. 8.21 1 лави 8 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність характеристик вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Інспектором патрульної поліції встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано, постанова винесена згідно ст.258 КУпАП.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, ОСОБА_1 наголошує на неточності (недостовірності) результатів габаритно-вагового контролю, який здійснювався працівниками Укртрансбезпеки, а також порушення цими працівниками процедури габаритно-вагового контролю й з цих підстав просить скасувати постанову поліцейського ОСОБА_2 Однак, саме діяння посадових осіб Укртрансбезпеки могли призвезти до порушення прав позивача так, як саме вони стали підставою для подальшого винесення поліцейським постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями, котрими порушено права позивача, та наслідками у вигляді складання постанови інспектором поліції - це зв'язок між діями посадових осіб Укртрансбезпеки по проведенню габаритно-вагового контролю та складанню відповідних документів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Адже саме вони стали причиною всіх подальших подій.
Більше того, пп. 15 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування
Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП безпосередньо не здійснює габаритно-ваговий контроль, не оформляє його результати, не являється розпорядником інформації про ваговий комплекс, його повірку тощо.
Таким чином ні поліцейський патрульної поліції, ні орган в якому він працює не
можуть нести відповідальність за діяння інших осіб, органів котрі до них не відносяться.
Аналізуючи вищенаведені факти, суд вважає, доведеною провину позивача у вчиненні правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові. А тому, приймаючи до уваги, те що дотримання правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху, з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху та уникнення дорожньо-транспортних пригод, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, тобто порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Доказів, які б спростовували факт порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України, судом здобуто не було, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, не можуть істотно вплинути на цілком законне рішення, ухвалене працівниками патрульної поліції.
При вказаних обставинах, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №092199 від 24 листопада 2018 року, відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні, виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому в задоволенні позову, слід відмовити.
Керуючись п.22.5 ПДР України, ст.ст. 132-1, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -
Залишити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №092199 від 24 листопада 2018 року без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Головуючий суддяОСОБА_4