27.03.2018 Справа №607/6901/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Дзюбича В.Л.,
з участю секретарів судового засідання Грабської Ю.І., Зубко О.Я.
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3, третя особа- Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 31.08.2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від даного шлюбу в подружжя народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26.09.2012 року шлюб між сторонами розірвано згідно рішення суду. Після розірвання шлюбу малолітня донька сторін у справі зареєстрована та проживає разом із матір»ю. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не сплачує аліменти, які стягуються з нього відповідно до рішення суду та не цікавиться справами дитини, не відвідує доньку та не дбає про її духовний, моральний та фізичний розвиток. Враховуючи наведене позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити, посилаючись на те, що Службою у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Наявними у матеріалах справи доказами повністю підтверджується, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків, не приймає участі у вихованні дитини та не цікавиться її життям, у встановлені графіком побачень дні дитину не відвідує. Незважаючи на те, що органом опіки вживалися заходи з метою надати відповідачу, який проживає окремо від дитини, можливість налагодити спілкування із донькою, останній будь-яких дій спрямованих на встановлення контакту із донькою не вчинив та не змінив свого ставлення до виконання батьківських обов»язків, хоча будь-яких перешкод до спілкування із дитиною позивач не чинить. За фактом ухилення відповідача від виконання свого обов»язку щодо утримання малолітньої дитини порушене кримінальне провадження, з нього у судовому порядку стягнуто пеню за несплату аліментів, однак ОСОБА_3 і надалі коштів на утримання доньки не надає. Відповідач жодного разу не відвідував дошкільний, а тепер і шкільний заклад, де займається його донька, не надавав коштів на оплату додаткових занять, лікування та оздоровлення дитини під час літнього відпочинку. Дитина не знає свого батька, не згадує про нього під час спілкування та навіть не зображує на своїх малюнках. Твердження відповідача про те, що він деякий час після встановлення графіку побачень, бачився із дитиною не відповідають дійсності, що підтверджують свідки зі сторони позивача.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що після розірвання шлюбу позивач перешкоджала йому у побаченнях з донькою і з цього приводу він звернувся в опікунську раду, яка затвердила графік пробачень. Після цього він деякий час бачився із дитиною, однак в подальшому позивач знову почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, вказувала, що донька хвора або зайнята, а потім перестала відповідати на його телефонні дзвінки. Він неодноразово приїжджав до доньки, привозив подарунки на день народження та свята. Через те, що він тривалий час був без постійної роботи, а тому не міг своєчасно сплачувати аліменти на утримання дитини, однак щомісячно направляв певну суму коштів, але позивач їх принципово не хоче їх приймати та повертає. На даний час він намагається виконувати свої батьківські обов»язки та має намір приймати участь у вихованні та спілкуванні із дитиною, однак через протиправну поведінку позивача, яка не бажає їхнього спілкування та не допускає його до дитини, позбавлений можливості налагодити контакт та батьківські стосунки із донькою. Він свідомо та відповідально ставиться до своїх батьківських обов»язків та бажає бути поруч зі своєю дитиною, займатись її вихованням та розвитком, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.08.2008 року, який розірвано у відповідності до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.09.2012 року.
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину-доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 29.07.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.
Малолітня донька сторін зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ТзОВ «Коменерго-Тернопіль» №1202 від 15.06.2016 року.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 17.06.2016 року, складеного комісією будинкового комітету «Лепкого 3» ОСОБА_1 проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2. Квартира обладнана всіма необхідними комунальними зручностями. Дитині облаштовано у кімнаті окремий куточок, зі столиком та кріслами. У квартирі є багато дитячих книжок та іграшок. За свідченням сусідів дитина перебуває на повному утриманні матері, батька дитини за вищевказаною адресою не бачили на протязі 5-ти років.
Відповідно до педагогічної характеристики НВК №28 від 29.06.2016 року на вихованку середньої групи №2 «Дзвіночки» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дівчинка проживає разом із матір»ю за адресою АДРЕСА_2. Фізичний та інтелектуальний розвиток дитини відповідають її віку. У дошкільний заклад дитину приводять мама, бабуся та дідусь.
Згідно протоколу інтерпретації малюнку дитини від 29.06.2016 року, наданого практичним психологом НВК №28, при зображенні та коментуванні на малюнку членів своєї сім»ї дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 намалювала дідуся,бабусю та дядька з сторони матері, а також себе та свою маму. У розмові із психологом дитина жодного разу не згадала про батька та не зобразила його на малюнку.
Відповідно до повідомлення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні №658 від 22.06.2016 року донька сторін у справі перебуває на обліку в поліклінічному відділенні з діагнозом:порушення постави та дифузний ендемічний зоб І ступеня.
У відповідності до висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету №2020 від 05.12.2012 року встановлено графік побачень ОСОБА_3 із малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у кожну середу місяця з 10 год. до 12 год. та кожний четвер місяця з 10.00 год. до 12.00 год. у присутності матері дитини.
На засіданні опікунської ради при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 24.02.2013 року розглянуто заяву ОСОБА_1 про те що ОСОБА_3 не виконує встановлений графік побачень із донькою. Рекомендовано сторонам проводити побачення з батьком так, щоб не зашкодити інтересам дитини.
У своїй заяві на адресу Служби у справах неповнолітніх та дітей від 26.02.2013 року відповідач вказав що між ним та колишньою дружиною ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо побачень зі спільною донькою.
15.11.2013 року на засіданні опікунської ради за результатами розгляду заяви позивача про перегляд графіку побачень відповідача із дитиною рекомендовано сторонам звернутись до суду.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є хресною матір»ю ОСОБА_4 та знайома з відповідачем з 2008 року. Після народження дитини у сторін почались проблеми в сім»ї і коли доньці було 4 місяці вони розійшлися, і з того часу батько не приймає участі у житті та вихованні дитини.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона знайома з позивачем та її донькою з кінця 2014 року. Оскільки їхні діти товаришують, вона часто буває в гостях у ОСОБА_1 і вони бачаться раз на тиждень, однак відповідача вона жодного разу не бачила.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона живе по сусідству із позивачем і їй відомо, що відповідач близько трьох років не навідував свою доньку.
Свідок ОСОБА_8 -двоюрідна сестра позивача повідомила суду, що вона часто бачиться та спілкується із ОСОБА_1 Після народження дитини сторони розійшлися, відповідача вона після цього не бачила жодного разу, він не відвідує дитину.
Свідок ОСОБА_9-мати позивача суду пояснила, що після розлучення з її донькою відповідач усунувся від участі у вихованні їхньої доньки. Він не навідується до дитини, не цікавиться її життям, не бере її на прогулянки та не допомагає матеріально. Відповідач не навідував дитину коли вона перебувала у лікарні та знаходилась у реанімації, та незважаючи на їхні прохання, навіть не привіз дитині ліки. Коли сторони проживали разом, відповідач не забезпечував сім»ю матеріально. На даний час ОСОБА_3 ніхто не чинить перешкод у спілкуванні із дитиною, однак він цього не прагне.
Свідок ОСОБА_10-вітчим позивача суду пояснив, що він жодного разу не бачив відповідача. Сторони не живуть разом понад 4 роки. ОСОБА_3 не приходить до доньки та не бачиться із нею. Дівчинка розповідала, що батько був у неї на дні народження у 4 рочки, подарував іграшку, але забрав її назад. Відповідач не допомагає дитині матеріально, хоча ніяких перешкод у спілкуванні із дитиною йому ніхто не чинить.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає по сусідству із матір»ю позивача, знайома зі сторонами у справі, які розлучились понад 5 років тому. Відповідача з дитиною ніколи не бачила, він ніколи не брав доньку на прогулянки, не відвідував на свята. Зі слів дитини знає, що коли дівчинці було 4 рочки, ОСОБА_3 на день народження подарував їй ляльку, яку потім забрав.
З розрахунку заборгованості по аліментах наданого державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби 29.11.2016 року вбачається, що станом на 01.11.2016 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів складає 19108,19 грн.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №861 від 19.10.2016 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Як вбачається із висновку, зі слів матері дитини встановлено, що ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні та утримання доньки, не відвідує дитину та не цікавиться її життям, моральним та духовним розвитком. Відповідно до інформації Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ від 01.08.2016 року ОСОБА_3 є боржником по сплаті аліментів, сума боргу становить 15967,93 грн. Батько дитини підтвердив невиконання графіку побачень, встановленого рішенням опікунської ради, однак із 2012 року жодного разу не звертався до органу опіки з приводу усунення перешкод у побаченнях із донькою В ході проведеної бесіди із малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що спогади про батька для дитини є болісними і травматичними, викликають у неї почуття покинутості. У розмові дитина вказала, що тата у неї давно немає. Враховуючи викладене, захищаючи інтереси дитини, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_3 будучи допитаний в якості свідка суду пояснив, що йому перешкоджають бачитись із донькою. Кожного разу під час його відвідин приходила мати позивача, яка влаштовувала сварки. У дошкільному закладі він не мав змоги бачитись із донькою, оскільки вихователі за вказівкою матері не дозволяли йому спілкуватись із дитиною.
Свідок ОСОБА_12-батько відповідача суду пояснив, що після розлучення, позивач перешкоджала його сину у зустрічах із донькою і він змушений був звернутись в опікунську раду. ОСОБА_1 була проти спілкування батька із донькою, викидала його подарунки і повертала кошти, які він надсилав. Через ці конфлікти він ніколи онуку не бачив. Син часто їздив на побачення з донькою, бачився із нею 5-6 разів, купував подарунки, намагався належно виконувати свої батьківські обов»язки але розповідав, що мати позивача на зустрічах із дитиною постійно влаштовувала скандали.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що вони товаришують із ОСОБА_3 знають, що у відповідача є донька від шлюбу із позивачем і він намагається зустрічатись із нею, однак йому не дають дитину на побачення. Колишня дружина не приймає від нього подарунки для дитини, повертає їх, а також кошти, які він передає. У їхній присутності відповідач намагався подзвонити до ОСОБА_1, але вона на його дзвінки не відповідає.
Долученими до матеріалів справи розрахунковими листками ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» підтверджується, що на даний час відповідач працевлаштувався і з його заробітної плати здійснюється відрахування аліментів на користь позивача, а також 18.12.2017 року ОСОБА_3 відправлено посилку на ім»я позивача.
Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з вимогами ч.1 п. 2 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
В абз.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої її постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами у справі склались напружені відносини, відповідач тривалий час не мав постійного місця роботи, своєчасно не сплачував аліменти на утримання малолітньої доньки, не дотримувався графіку побачень із дитиною, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2020 від 05.12.2012 року та не відвідував доньку у встановлені дні, що свідчить про його неналежне ставлення до виконання своїх батьківських обов»язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Водночас судом не встановлено, а позивачем не доведено в судовому засіданні фактів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Позивачем не подано до суду доказів негативної характеристики відповідача чи вчинення ним неправомірних дій щодо дитини. Як встановлено під час розгляду справи, на даний час ОСОБА_3 працевлаштувався, почав сплачувати на користь позивача кошти на утримання дитини та має намір надалі приймати участь у вихованні доньки та спілкуванні із нею.
Наданий в якості доказу висновок органу опіки і піклування, про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає таким, що не відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка буде остаточно позбавлена спілкування з батьком, котрий висловлює бажання брати участь у вихованні своєї дитини, сприяти її всебічному розвитку.
Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги закону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, суд вважає, за недоцільне позбавляти відповідача батьківських прав по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
При цьому, суд приймає до уваги роз'яснення, дані у п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", згідно яких суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей).
Аналізуючи досліджені докази, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, захищаючи права та інтереси дитини, враховуючи особу відповідача та зважаючи на те, що останній неналежно та не в повній мірі виконує свої батьківській обов»язки відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання своєї малолітньої доньки.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,ст.ст. 164, 166, 180, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд ,-
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич