04.02.2019 Справа №607/1434/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 607/1434/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позовну заяву до відповідача Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 233670 від 13 січня 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. та її скасування. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вказані вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов не подав. При цьому він звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи. Її вмотивовує тим, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 31 січня 2019 року, а тому не мав достатньо часу, аби підготувати відзив.
Проти задоволення такого клопотання позивач заперечив, вказавши, що у заяві представника відповідача не наведено поважних причин, з яких він не з'явився у судове засідання.
Такі пояснення ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими.
Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 29 січня 2019 року, а не 31 січня 2019 року, як він помилково зазначає.
Таким чином у представника відповідача було більш ніж п'ять днів для того аби подати відзив, а тому доводи його заяви про відкладення розгляду справи суд до уваги не бере і вважає неявку у судове засідання такою, що допущена без поважних причин.
Отже розгляд справи слід здійснити без участі представника відповідача на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), яким визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання без поважних причин.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:
згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 233670 від 13 січня 2019 року, ОСОБА_1, 13 січня 2019 року, приблизно о 17 год. 18 хв., керував автомобілем «Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_1, 110-тим кілометром автодороги «Стрий-Тернопіль-Кропивницький», котрий був переобладнаний без погодження з МВС шляхом встановлення газобалонного обладнання, чим порушив Правила дорожнього руху.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Цієї вимоги закону представник відповідача не виконав та не надав жодного доказу на підтвердження правомірності винесення спірної постанови та на спростування доводів позивача.
Не міститься таких доказів і у матеріалах справи.
Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За даних обставин суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 233670 від 13 січня 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04 лютого 2019 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка