13 лютого 2019 року
м.Харків
справа № 635/7577/18
провадження № 22-ц/818/98619
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Колтунової А.І.,
суддів: Бровченко І.О., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря - Семикрас О.В.
учасники справи -
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
третя особа - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року, постановлену суддею Пілюгіною О.М., в залі суду в сел. Покотилівка, Харківської області,-
18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона просила скасувати ухвалу суду першої інстанції у частині відкриття провадження з порушенням прав підсудності та направити справу за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що підставами позову є порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно; невизнання відповідачами права власності позивача на об'єкт нерухомості; належності ОСОБА_1 на праві співвласності нерухомості; безпідставного збереження відповідачами коштів позивача - платежів за оренду нерухомого майна. Тобто, спір в даній справі з приводу нерухомого майна, а саме нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Тому, ОСОБА_3 вважає, що дана справа має бути розглянута Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за місцезнаходженням нежитлових будівель та споруд.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
В суд апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. В заяві ОСОБА_3 просила розглядати справу за її відсутності (а.с. 114,120).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відкриваючи провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за оренду майна суд першої інстанції виходив із того, що зазначена справа відноситься до юрисдикції Харківського районного суду Харківської області.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам цивільно - процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами, та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про стягнення 1 500 000, 00 грн. у відшкодування доходів, отриманих від оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 2-5).
Відповідно до ч.1 ст. 27 Цивільно- процесуального кодексу України (далі ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 15 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_1 пред'явлений за місцем проживання ОСОБА_2, яка мешкає в АДРЕСА_3.
Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що по пред'явленим позовним вимогам застосовуються виключна підсудність, судом першої інстанції належним чином перевірені не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
За змістом роз'яснень, які містяться в пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вбачається, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК (в попередній редакції)). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, на позовні вимоги про стягнення доходів, отриманих від здачі нерухомого майна в оренду, розповсюджуються вимоги ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо підсудності зазначеного спору Харківському районному суду Харківської області.
На підставі викладеного, колегія суддів ухвалу суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України скасовує, а справа підлягає направленню для розгляду до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за правилами виключної підсудності.
Керуючись, ст. ст. 367, 368, 371, п.7. ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів направити до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за правилами виключної підсудності.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2019 року.
Головуючий: А.І. Колтунова
Судді: Н.П. Пилипчук
І.О. Бровченко