07 лютого 2019 року
м. Харків
Справа № 640/18223/15-ц
Провадження № 22-ц/818/236/19
Категорія: договірні
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Кіся П.В.,
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря Пузікової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року у складі судді Ніколаєнко І.В.
у цивільній справі № 640/18223/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4
про визнання недійсним договору дарування корпоративних прав, -
встановив:
23 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати договір дарування корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю Завод «ПРОГРЕС» ( надалі за текстом - ТОВ Завод «ПРОГРЕС» або Товариство), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 840.
Позов мотивовано тим, що 11.07.2014 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено вищевказаний договір дарування корпоративних прав, відповідно до умов якого: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 передають у власність ОСОБА_3 корпоративні права (майнові та немайнові) у розмірі 23,502 відсотка у статутному капіталі ТОВ Завод «Прогрес».
Про існування вищезазначеного договору дарування Товариство та його учасники дізналися в липні 2015 року з позову ОСОБА_3 про визнання недійсним статуту ТОВ Завод «Прогрес».
Учасниками ТОВ Завод «Прогрес» є ОСОБА_2, із часткою 46,907 %статутного капіталу, ОСОБА_7 ., із часткою 35,253% статутного капіталу,ОСОБА_3, із часткою 8,7 % статутного капіталу, ОСОБА_8, із часткою 8,92 % статутного капіталу, ОСОБА_9, із часткою 0,22 % статутного капіталу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 учасник товариства ОСОБА_10 помер. Його дружина ОСОБА_3, і дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 отримали у спадщину його частку 35,253 % статутного капіталу ТОВ Завод «Прогрес».
Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, спадкове майно , на яке видано свідоцтво спадкоємцям померлого учасника товариства ОСОБА_11, складається , в тому числі з 35,253 % частки статутного фонду ТОВ завод «Прогрес».
То б то у спільну сумісну власність за свідоцтвом про спадщину за законом відповідачі отримали частку у статутному капіталі Товариства, а подарували за договором дарування корпоративні права.
Посилаючись на положення Закону України «Про господарські товариства», Господарського кодексу України та положення ЦК України, які регулюють правовідношення спадкування позивач зазначив, що до спадкоємця переходить право на частку в статутному капіталі, а не право на участь у господарському товаристві, т.я. особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства.
Отже, спадкоємці померлого учасника товариства ОСОБА_12 на час укладання договору дарування корпоративних прав не набули статусу права учасників товариства, то б то корпоративні права на час укладання договору дарування їм не належали.
Також корпоративні права не можуть бути об'єктом правочину,з огляду на положення ч.1 ст. 100 та ч.1 ст. 1219 ЦК України, вони невід'ємні від особи та не можуть передаватися за договором.
Діючим законодавством передбачено право лише учасника товариства на відчуження будь-яким шляхом своєї частки, право третьої особи на відчуження частки у статутному капіталі ані законом ані статутом товариства не передбачено.
Таким чином зміст правочину щодо дарування корпоративних прав у ТОВ завод «ПРОГРЕС» суперечить законодавству, та у відповідності до положень ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України має бути визнано недійсним.
Укладаючи договір дарування відповідачі мали на меті, передати свої частки ОСОБА_3, збільшивши її частку у Товаристві.
Вважає, що оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не мали на меті вступ до товариства, останні мали отримати грошову компенсацію успадкованої частки, при цьому статутний капітал товариства мав зменшитися на відповідну частку, а частки учасників Товариства пропорційно змінитися.
Таким чином, спірний договір дарування корпоративних прав незаконно збільшує частку учасника ОСОБА_3, а тому, на думку позивача, порушує майнові права інших учасників Товариства.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з не повним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи,судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, при не сприянні повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції , ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували не право участі у товаристві (статус учасника товариства), а лише право на участь у статутному капіталі товариства, та подарували саме цю частку, а не право участі у товаристві, своїй матері ОСОБА_3, яка бала і є учасником товариства.
Висновки суду не відповідають законодавству та статуту Товариства, т.я. набуття спадкоємцями прав учасника товариства не залежить від згоди інших учасників, а відтак, частка учасника товариства переходить до спадкоємців на підставі документів, що посвідчують право на спадщину.
Частка у статутному капіталі відповідно до законодавства є предметом цивільного обороту, може придбаватися та відчужуватися у будь - який спосіб, визначений законодавством.
При укладанні спірного договору дарування було додержано всіх вимог законодавства, його недійсність не встановлена законодавством.
Також судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки постанові Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року, в якій встановлено, що «дії спадкоємця щодо дарування успадкованої частки в статутному капіталі є правомірними».
Зазначає, що спірний договір дарування жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача по справі, скасування договору дарування призведе до того, що спадкоємці померлого учасника товариства ОСОБА_7 мають всі законні права на участь у товаристві, що не призведе до зменшення статутного капіталу на відповідну частку та пропорційної зміни часток, як зазначає позивач.
13.12.2018 року надійшла заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_13 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року, яка ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року повернута на адресу заявника.
ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволені апеляційної скарги відмовити.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що скаржник фактично змінює поняття частка у статутному капіталі та корпоративні права, т.я. виходячи із законодавчого визначення корпоративних прав, вони є похідними від наявності у особи частки у статутному капіталі товариства, а отже не можуть прирівнюватися до поняття «частка в статутному капіталі».
Зазначає, що факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства, право ж безпосередньої участі в управління товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів членів товариства.
Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо оцінки судом постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року, вважає їх необґрунтованими, посилаючись на положення п.7.ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Зазначає, що не відповідає дійсності й твердження скаржника про те, що реституція, як наслідок недійсності договору дарування, не призведе до зменшення статутного капіталу, оскільки позивач у справі міг скористатися своїм правом голосувати на загальних зборах проти прийняття до товариства нових членів та таким чином не допустить штучного збільшення частки учасника ОСОБА_3
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено,що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2
Представник позивача ОСОБА_14 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вчинення відповідачами оспорюваного правочину, призвело до порушення прав інших учасників ТОВ завод «ПРОГРЕС», а саме ОСОБА_2.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду за таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про спадщину за законом, посвідченим 14 вересня 2007 року державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної контори Литвиненко Ю.Ю., належить в рівних частках спадкове майно, 35,253 % частки статутного фонду ТОВ завод «ПРОГРЕС» (а.с. 28).
11 липня 2014 року між ОСОБА_4, від імені якої діяла ОСОБА_16, ОСОБА_1 (надалі Дарувальники) та ОСОБА_3 (надалі Обдарована) укладено договір дарування корпоративних прав( надалі за текстом - договір дарування) ( а.с.29).
Відповідно до умов договору дарування корпоративних прав Дарувальники передали Обдарованій корпоративні права (майнові та немайнові) у розмірі 23,502 відсотка у статутному капіталі ТОВ завод «ПРОГРЕС» ( п. 1 договору дарування).
Відповідно до статті 11 ЦПК України (у редакції чинній до Закону № 2147-VIII) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Норми аналогічного характеру містяться і в ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII - стаття 11, а також статті 14 ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII.
Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У справі, яка переглядається, позивач не є стороною оспорюваного правочину, оскільки договір підписаний між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ЦК України не містить визначення поняття «заінтересована особа» в контексті вимог про визнання правочину недійсними, а тому питання належного позивача у кожному конкретному випадку є оціночним, у зв'язку з чим слід враховувати те, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, зокрема, що у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені та така особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції чи віндикації.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обґрунтовуючи свою заінтересованість у результатах оспорювання вказаного вище договору дарування, позивач посилався на те, що оспорюваним правочином порушуються права інших учасників товариства, т.я. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подарували свою частку ОСОБА_3, не мали на меті вступ до товариства, а тому мали отримати грошову компенсацію успадкованої частки, результатом чого є зменшення статутного капіталу товариства та пропорційна зміна часток інших учасників товариства.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки постанові Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року.
З постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року вбачається, що відповідач по цій справі ОСОБА_3 зверталася до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ завод «ПРОГРЕС», Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним статуту та зобов'язання внести зміни до державного реєстру ( справа № 922/3806/15).
Під час розгляду справи № 922/3806/15 господарськими судами встановлено, що відповідно до діючої на час розгляду справи редакції Статуту ТОВ завод «ПРОГРЕС» учасниками Товариства є: ОСОБА_2, із часткою 46,907 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 8959,30 грн., ОСОБА_7 , із часткою 35,253% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 6733,30 грн., ОСОБА_3, .із часткою 8,7 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 1661,70 грн., ОСОБА_8, із часткою 8,92 % статутного капіталу,що в грошовому еквіваленті складає 1703,70 грн., ОСОБА_9, із часткою 0,22 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 42,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 учасник товариства ОСОБА_17 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
На підставі договору дарування корпоративних прав від 11.07.2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_1 передали право власності ОСОБА_3 (позивачу по господарській справі) корпоративні права у розмірі 23,502 % у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес».
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року по справі № 922/3806/15 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3- визнано недійсним статут ТОВ завод «Прогрес» в частині визначення складу учасників ( засновників) та визначення їх часток у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес», внесено зміни до установчих документів товариства , в яких зазначено наступний склад учасників: ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі у розмірі 46,907%, що в грошовому еквіваленті складає 8959,30 грн.; ОСОБА_3 . з часткою у статутному капіталі у розмірі 43,953 %, що в грошовому еквіваленті складає 8395,00 грн.; ОСОБА_18 . з часткою у статутному капіталі у розмірі 8,92%, що в грошовому еквіваленті складає 1703,70 грн.; ОСОБА_9 з часткою у статутному капіталі у розмірі 0,22 %, що в грошовому еквіваленті складає 42,00 грн. ( а.с. 178-187).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Звертаючись з позовом ТОВ завод «ПРОГРЕС» надав до матеріалів справи Статут ( нова редакція), який затверджено протоколом Загальних зборів учасників від 26 грудня 2012 року ( а.с.7- 27).
Пунктом 8.4 Розділу 8 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють статутний капітал в розмірі 900000,00 грн.. Сума вкладів і розмір часток у статутному капіталі Товариства розподілені наступним чином: ОСОБА_2 сума внеску - 422163,00грн., частка у статутному капіталі Товариства - 46,907 %; ОСОБА_3 сума внеску - 236938,5 грн., частка у статутному капіталі Товариства - 26,3265 %; ОСОБА_18 сума внеску - 80280,00 грн., частка у статутному капіталі Товариства - 8,92%; ОСОБА_1 - сума внеску - 158638,5 грн., частка у статутному капіталі Товариства - 17,6265 %; ОСОБА_9 сума внеску - 1980,00 грн., частка у статутному капіталі Товариства - 0,22 %.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що особисті права позивача були порушені внаслідок укладеного між сторонами договору дарування, так як частка позивача у статутному капіталі ТОВ завод «ПРОГРЕС» не змінилася.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, необхідно враховувати, що висновок Верховного Суду уточнює норму закону, конкретизує її зміст, узагальнює практику застосування конкретної норми права.
Посилання суду першої інстанції на позицію, сформульовану в постанові Верховного Суду від 21.10.2014 року у справі № 3-151гс14, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на те, що в зазначеній постанові, судом прийняте остаточне рішення по справі, виходячи з конкретних обставин справи. Верховний Суд в даному випадку не вирішував та не узагальнював питання правового змісту конкретної норми права.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином,апеляційним судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав вважати, що оспорюваний правочин порушує його права, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування.
Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та відмовляє у задоволені позову, за правилами п. 2 ч. 2, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України , судові витрати , пов'язані з розглядом справи залишає за позивачем, а судовий збір у розмірі 730 грн. понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції стягує. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, п.п.1,3,4 ч. 1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування корпоративних прав відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1( РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 730 (сімсот тридцять) грн.80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2019 року.
Головуючий: П.В. Кісь
Судді : І.В. Бурлака
В.Б. Яцина