Провадження № 22-ц/803/986/19 Справа № 200/899/17 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
12 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_1 посилався на те, що він працював директором Державної організації «Комбінат «Салют», яка безпосередньо підпорядкована Державному агентству резерву України. 07 липня 2016 року наказом відповідача № 104-к його було звільнено з посади директора Державної організації «Комбінат «Салют» у зв'язку з закінченням строку дії контракту від 08 липня 2011 року № 28/11. Копію наказу було передано до Державної організації «Комбінат Салют» факсом. Належним чином посвідченої копії наказу про звільнення він не отримував. Усі розрахунки з ним було проведено у встановлені законом строки і в повному обсязі. Але трудову книжку йому відповідачем видано не було. Працівник кадрової служби комбінату «Салют» повідомила, що його трудову книжку було передано до кадрової служби відповідача і вони повинні надіслати трудову книжку до комбінату поштою, після чого її буде йому видано. Він неодноразово звертався до кадрової служби відповідача, але кожного разу чув одну відповідь: «Приїздіть та забирайте вашу трудову книжку». Відповідно до чинного законодавства, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Згідно довідки, виданої Державною організацією «Комбінат Салют», середній місячний заробіток позивача у 2016 році складає 7 767 грн. 96 коп., тобто загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 46 607 грн. 76 коп. В подальшому він зазначив, що Державна організація «Комбінат Салют» неправильно розрахували середню заробітну плату, взявши дані про заробіток за весь час роботи в 2016 році, в той час як згідно Постанови КМУ від 08 лютого 1995 №100 середній заробіток слід визначати виходячи із останніх двох місяців роботи. Виходячи із цих показників, середня заробітна плата позивача складає 11 856 грн. 09 коп., отже стягненню з відповідача підлягає, з урахуванням 10 місяців вимушеного прогулу, 118 560 грн. 90 коп. також вказував на те, що відповідач при звільненні не видав трудову книжку. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за вимушений прогул у розмірі 118 560 грн. 90 коп. та зобов'язати відповідача повернути йому трудову книжку(а.с.1-4, 50, 51, 56, 57).
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2018 року було відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 07 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на відповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які мають значення у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу Державне агентство резерву України просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 05 квітня 2011 року призначено виконуючим обов'язки директора Державної організації «Комбінат Салют» відповідно до наказу №70-к від 01 квітня 2011 року (а.с.36).
08 липня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державної організації «Комбінат Салют» на умовах укладеного контракту, відповідно до наказу №109-к від 08 липня 2011 року (а.с.37).
На підставі наказу №104-к від 07 липня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, на підставі п. 2 ст.36 КЗпП України, дію контракту від 08 липня 2011 року №28/11 припинено 07 липня 20116 року (а.с.5, 37).
Листом Держрезерву вих. № 2366/0/4-16 від 07 липня 2016 року ОСОБА_1 було поінформовано про необхідність прибути до відділу кадрів Держрезерву з метою ознайомлення з наказом про звільнення і отримати трудову книжку в Секторі кадрів та роботи з керівниками підвідомчих підприємств Держрезерву, але даний лист було повернуто у зв'язку з тим, що позивач не проживає за вказаною ним адресою (а.с.33, 34).
Докази направлення позивачу вказаного листа підтверджуються витягом з електронного реєстру вхідної кореспонденції, Списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень 11 липня 2016 року, поданих в КМД УДППЗ «Укрпошта» ВЗ К-4, який прийнятий поштовий відділенням, що підтверджується копією фіскального чеку та відповідною відміткою - штампом поштового відділення (а.с.99, 100).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилався на те, у день його звільнення він перебував на своєму робочому місці, але трудову книжку відповідачем йому видано не було, він неодноразово звертався до кадрової служби комбінату «Салют» щодо видачі йому трудової книжки у зв'язку із його звільненням, однак трудову книжку йому видано не було (а.с.1-4).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції послався на недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачем не доведено, що він письмово звертався до офісу відповідача у день звільнення або у наступні робочі дні для отримання трудової книжки, таку заяву було залишено без розгляду або відмовлено в її задоволенні, відповідач чинить йому перешкоди в отриманні ним трудової книжки, однак погодитися з таким висновком суду неможливо, оскільки дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно положень ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Згідно п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно з п. 4.2 вказаної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
ОСОБА_1 05 квітня 2011 року призначено виконуючим обов'язки директора Державної організації «Комбінат Салют» відповідно до наказу №70-к від 01 квітня 2011 року (а.с.36).
08 липня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державної організації «Комбінат Салют» на умовах укладеного контракту, відповідно до наказу №109-к від 08 липня 2011 року (а.с.37).
На підставі наказу №104-к від 07 липня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, на підставі п. 2 ст.36 КЗпП України, дію контракту від 08 липня 2011 року №28/11 припинено 07 липня 20116 року (а.с.5, 37).
Листом Держрезерву вих. № 2366/0/4-16 від 07 липня 2016 року ОСОБА_1 було поінформовано про необхідність прибути до відділу кадрів Держрезерву з метою ознайомлення з наказом про звільнення і отримати трудову книжку в Секторі кадрів та роботи з керівниками підвідомчих підприємств Держрезерву, але даний лист було повернуто у зв'язку з тим, що позивач не проживає за вказаною ним адресою (а.с.33, 34).
Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що позивач ОСОБА_1 у день його звільнення знаходився на своєму робочому місці.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 07 липня 2016 року, тобто у день свого звільнення, знаходився на своєму робочому місці, роботодавець був зобов'язаний видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести розрахунок, чого відповідачем зроблено не було, а обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця.
Відповідачем не надано доказів того, що ним 07 липня 2017 року у день звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом №104-к від 07 липня 2017 року про звільнення та видано ОСОБА_1 належним чином завірену його копію.
Також роботодавцем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії наказу №104-к від 07 липня 2017 року про його звільнення.
Таким чином, затримка видачі трудової книжки ОСОБА_1 відбулася з вини роботодавця.
Враховуючи, що підставою для виплати працівнику середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки є невиконання власником або уповноваженим ним органом цього обов'язку лише за наявності вини, яка доведена позивачем, то підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки про доходи про доходи, виданої 06 лютого 2019 року ДО "Комбінат "Салют" на ухвалу апеляційного суду про витребування доказів, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню становить: травень - 5 289 грн. 60 коп., червень - 15 431 грн. 66 коп. (а.с.220).
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить - 10 788 грн. (а.с.220).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Період, за який позивач просив у своїй позовній заяві стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі йому трудової книжки складає 10 місяців - та просив стягнути суму в розмірі 118 560 грн. 90 коп.(а.с.50, 51).
Згідно наданої відповідачем довідки, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період часу з 07 липня 2016 року по 11 травня 2017 року становить 107 880 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
До теперішнього часу трудова книжка відповідачем позивачу не видана.
Отже, матеріалами справи підтверджується невиконання роботадавцем своїх обов'язків перед працівником при звільнені працівника, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період часу з 07 липня 2016 року по 11 травня 2017 року у розмірі 107 880 грн.
Зобов'язати Державне агентство резерву України повернути ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді