Провадження № 11-кп/803/625/19 Справа № 193/1223/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 січня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку дистанційного судового провадження апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення,
Учасники судового провадження:
Прокурор ОСОБА_7 .
Засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить переглянути його заяву про умовно-дострокове звільнення, оскільки місцевим судом було відмовлено, з посиланням на те, що ОСОБА_6 має багато стягнень.
Оскаржуваною ухвалою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі було відмовлено.
Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що вирішальним фактором є не факт відбування засудженим певної частини покарання, а його виправлення, а саме той факт, що ОСОБА_6 своєю поведінкою не довів своє виправлення, а саме допускає порушення вимог порядку відбування покарання, неодноразово викликався на засідання адміністративної комісії, де з ним проводилися бесіди, заохочень не має, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що засуджений не заслуговує на умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на невідбутий термін.
Заслухавши засудженого ОСОБА_6 , який підтримав заявлені вимоги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги засудженого, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше половини строку покарання за злочин середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин і не менше двох третин строку покарання за умисний тяжкий злочин.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК України).
Також, за змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
На підставі ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у ОСОБА_6 строк відбування покарання почався з 07.06.2016 року, а кінець строку - 24.10.2019 року.
Згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 за час відбування покарання, станом на 20.08.2018 року,згідно довідки про заохочення і стягнення засудженого, має шість стягнень за період років 2017-2018, а також має одне заохочення за період 2018 рік. Згідно характеристики засуджений характеризується негативно, допускає порушення вимог порядку відбування покарання, неодноразово викликався на засідання адміністративної комісії, де з ним проводилися бесіди, але засуджений належних висновків не робив. Крім того, згідно витягу з протоколу № 17 від 23.08.2018 року, комісією при ДУ “Софіївська виправна колонія № 45” засудженому вже було відмовлено в умовно-достроковому звільненні, так як засуджений не став на шлях виправлення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд врахував не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й становлення його на шлях виправлення, усвідомлення вчиненого.
Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Доводи засудженого ОСОБА_6 стосовно того, що він працевлаштований з початку його перебування в установі, однак зі слів адміністрації колонії йому не оголошено подяку, у зв'язку з тим, що його матеріали перебувають в суді, є необґрунтованими, та нічним не підтверджені, та не можуть свідчити, що на даний момент ОСОБА_6 довів своє виправлення.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. Крім того необхідно зазначити, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про відсутність підстав вважати, що поведінка засудженого під час відбування покарання, на момент розгляду клопотання, є зразковою та свідчить про становлення його на шлях виправлення, та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4