465/7554/18
2-а/465/164/19
Іменем України
05.02.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова, в складі:
головуючого - судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у Львівській області 2 роти 2 батальйону лейтенанта поліції Коломієць Володимира Петровича, Управління патрульної поліції м.Львова Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора УПП у Львівській області 2 роти 2 батальйону лейтенанта поліції Коломієць Володимира Петровича, Управління патрульної поліції м.Львова Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Позовну заяву мотивує тим, що 02.12.2018 року інспектором УПП у Львівській області ДПП Коломієць В.П. винесено постанову серії ЕАВ №770007 відносно позивача, ОСОБА_1 за невиконання вимог п. 8.7.3 з ПДР України, за що накладено штраф за ч.2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується, вважає таку протиправною, виходячи з наступного.
Інспектор патрульної поліції не взяв до уваги пояснень ОСОБА_1, та не надав будь-яких доказів вчинення позивачем вищевказаного правопорушення.
На підставі вищевикладеного просить заяву задоволити.
14.12. 2018 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова призначено розгляд справи №465/7554/18 за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити.
В судове засідання представник відповідачів не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 02.12.2018 року інспектором УПП у Львівській області ДПП Коломієць В.П. винесено постанову серії ЕАВ №770007 відносно позивача, ОСОБА_1 за невиконання вимог п. 8.7.3 з ПДР України, за що накладено штраф за ч.2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 8.7. 3 з ПДР України, вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не додано жодного належного чи допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, вважаю, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача не надані.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП у Львівській області 2 роти 2 батальйону лейтенанта поліції Коломієць Володимира Петровича, Управління патрульної поліції м.Львова Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - задоволити.
Скасувати постанову ЕАВ №770007 від 02.02.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ванівський Ю.М.