13 лютого 2019 року м. Рівне №460/3130/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
доРокитнівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до Рокитнівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, в якому просили:
- визнати протиправною відмову Рокитнівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області у видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Хміль, вул. Шкільна, 45, Рокитнівський район, Рівненська область, у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
- зобов'язати Рокитнівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити га видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-X11, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що неповнолітня ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2В.) разом із своїми батьками звернулася до відповідача з заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Також у заяві повідомила про відмову за релігійними переконаннями від оформлення та отримання паспорта у формі картки-документа Реєстру. Проте, Рокитнівський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Рівненській області листом від 17.11.2018 за вих. №5625-825/5625.1-18 відмовив у наданні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, посилаючись на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI. З огляду на наведене, просять позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.01.2019 вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція відповідача висловлена у відзиві на позовну заяву від 01.02.2019 №1876/19, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. На підтвердження такої позиції зазначено, що надання послуг по оформленню та видачі паспорта громадянина України врегульовано Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI . Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України та виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, вказує на те, що заява ОСОБА_2 щодо наміру отримати паспорт громадянина України, була подана з порушенням норм чинного законодавства. На підставі вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.59-66).
Дослідивши позов та відзив на позовну заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася 05.03.2003, її батьки ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1І.) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3П.) (а.с. 10, 36).
19.10.2018 ОСОБА_2 разом із своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Рокитнівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Рівненській області з заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, зразка 1992 року в якому не міститься інформація, для зчитування. Також зазначили щоб відповідач надав їм відповідь відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (а.с.17-18, 47-48).
Листом від 17.11.2018 за №5625-825/5625.1-18 Рокитнівський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Рівненській області повідомив, що правові та організаційні засади видачі документів що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначаються Законом України "Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Також вказав на те, що з 01.11.2016 на оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ID - картки, вже не має законних підстав. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Зазначив, що судове рішення у зразковій справі №806/3265/17 не є підставою для видачі паспорта громадянина України ОСОБА_2, затвердженого постановою №2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується права або інтересів визначеної в рішенні особи. Крім того, вказав що дана заява розглядалася згідно ст. 15, 16 Закону України "Про звернення громадян".
Не погоджуючись з відмовою видати паспорт громадянина України у формі книжечки, позивачі звернулися до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
Приписами ст. 3 ОСОБА_4 України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 ОСОБА_4 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.
Гарантоване статтею 55 ОСОБА_4 України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З наведеного вбачається, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 ОСОБА_4 України, статей 2, 6 КАС України.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року по справі №800/134/15.
Як слідує з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач порушив право неповнолітньої ОСОБА_2 на оформлення паспорта у формі книжечки, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (частина перша статті 21 Закону №5492-VI). Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, ст. 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відповідно до п. 13 Положенням №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з п. 2 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Отже, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням.
Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_2, на день звернення вона не досягла шістнадцятирічного віку.
З огляду на наведене, звернення щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є передчасним.
Окрім того, зі змісту заяви від 19.10.2018 вбачається, що ОСОБА_2 та її батьки звернулися з заявою відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР та повідомили про подачу відповідних документів після отримання позитивної відповіді на заяву.
Тобто позивачі не зверталися до відповідача із заявою, сформованою відповідно до п. 13 Положення №2503-ХІІ.
Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про порушення прав ОСОБА_2 з боку відповідача, оскільки, як вже зазначено, відповідна заява по суті не подавалася та не розглядалася.
Таким чином, листом відповідачем не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки ОСОБА_2 та її законними представниками не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із відповідною заявою в порядку передбаченому Положенням №2503-ХІІ. Більше того, станом на 19.10.2018 таке звернення було передчасним як таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що оскільки право неповнолітньої ОСОБА_2 на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене, позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд зауважує, що позивачі не позбавлені права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у задоволенні потреби у видачі неповнолітній паспорту у формі книжечки.
Враховуючи, що законні представники неповнолітньої звільнені від сплати судового збору в силу вимог п.7 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, а доказів понесення інших витрат не надано, підстави для розподілу судових витрат за ч. 1 ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (вул. Шкільна, 45, с. Хміль, Рокитнівський район, Рівненська область, 34221, НОМЕР_1), ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (вул. Шкільна, 45, с. Хміль, Рокитнівський район, Рівненська область, 34221, НОМЕР_2) до Рокитнівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (вул. Незалежності, 28, смт. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ 37829784) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 13 лютого 2019 року.
Суддя Борискін С.А.