про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 лютого 2019 рокум. ПолтаваСправа №440/536/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємство "Імені Калашника" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу,
12 лютого 2019 року ПП "Імені Калашника" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5477-СГ від 09 серпня 2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя вважає наявними підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Позивач, як правонаступник СГТОВ "Імені Калашника" користується загальним земельним масивом на території с. Калашники на підставі Державного акта на право постійного користування від 26 вересня 1997 року.
08 червня 2011 року між Полтавською РДА та СГТОВ "Імені Калашника" укладено договір про встановлення земельного сервітут на земельну ділянку кадастровий номер 5324081300:00:021:0005, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області за номером 532400004000249 та в ДЗК.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30 березня 2017 року у справі № 917/133/17, зокрема, визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" від 26 січня 2011 року за № 123; визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08 червня 2011 року, укладений між Полтавською РДА Полтавської області та СГТОВ "Імені Калашника" на земельну ділянку площею 21,000 га (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 червня 2011 року за № 532400004000249, кадастровий номер 5324081300:00:021:0005); зобов'язано ПП "Імені Калашника" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081300:00:021:0005 перенесена до архівного шару національної кадастрової системи Державного земельного кадастру в результаті її поділу з утворенням десяти нових земельних ділянок з присвоєними кадастровими номерами 5324081300:00:021:0013; 5324081300:00:021:0012; 5324081300:00:021:0008; 5324081300:00:021:0007; 5324081300:00:021:0010; 5324081300:00:021:0016; 5324081300:00:021:0014; НОМЕР_1; 5324081300:00:021:0011.
Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області винесено наказ № 10527-СГ від 29 грудня 2016 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10972-СГ від 26 жовтня 2017 року, гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5477-СГ від 09 серпня 2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 передано у власність ОСОБА_2
На переконання позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області гр. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, яка належить ПП "Імені Калашника" на правах постійного користування, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5477-СГ від 09 серпня 2018 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає протиправним рішення (наказ) яке, стосується правовідносин між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та гр. ОСОБА_2 щодо передачі у власність фізичної особи земельної ділянки, з мотивів здійснення такої передачі з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Це положення узгоджується з вимогами частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року де зазначено, що: "… незважаючи на те, що ТОВ "Горинь Агро" не має на меті висувати вимоги щодо визнання свого права на користування земельними ділянками, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.
Скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
Суд також звертає увагу, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі - ТОВ "Зелений Гай-ФН". Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельні ділянки. Відтак, саме ТОВ "Зелений Гай-ФН" повинно бути відповідачем.
У справі, яка розглядається, ТОВ "Зелений Гай-ФН" має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. Судами не враховано, що статус сторін та третіх осіб не є тотожним і відрізняється ступенем впливу судового рішення на їх права та інтереси. Рішення суду обов'язково впливає на права та обов'язки сторін одна щодо одної, і лише може (з різним ступенем ймовірності) вплинути на права або інтереси третіх осіб.
За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.
Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших....".
Згідно пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Отже, спірним правовідносинам притаманні ознаки цивільних, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному господарському суді.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємство "Імені Калашника" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою, заявою про вжиття заходів забезпечення позову та усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя А.О. Чеснокова