Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
04 лютого 2019 р. № 520/11152/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
представника позивача - Шульжук Т.Р.,
представник відповідача - Ємець О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення, -
Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії фіскального органу у вигляді винесені рішень про стягнення податкового боргу шляхом ініціювання інкасових доручень у банках, в яких обслуговується Підприємство у порядку п. 95.5 ст. 95 ПК України;
- визнати незаконним та скасувати Рішення № 3 від 01.11.2018 про стягнення коштів з рахунків КП "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за змістом пп. 1.2, 1.3 та 5.2. Статут Позивача, КП "Харківводоканал" є підприємством, засновником якого є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, а все майно, яке знаходиться на балансі Підприємства відноситься до комунальної форми власності та підлягає розпорядженню у формі господарського відання, а відтак, на думку позивача, до правовідносин погашення податкового боргу КП "Харківводоканал" необхідно застосовувати саме приписи ст. 96 Податкового кодексу України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року було закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами здійснення дій щодо погашення податкового боргу позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ - 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту - начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (п. 2.3 Статуту).
Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (п. 5.2. Статуту).
Також суд зазначає, що заступником начальника управління - начальником відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби винесено Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 3 від 01.11.2018 року, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".
Позивач не погодився з вищевказаним рішенням відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Суд зазначає, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені вищенаведеною статтею 96 Податкового кодексу України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 95.1 цієї статті Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Згідно з п. 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
При цьому, суд зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень і не сплачується грошове зобов'язання протягом 90 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати зобов'язання.
Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.
Таким чином, стаття 96 Податкового кодексу України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.
Наведений висновок відповідає правовій позиції наведеній в постанові Верховного Суду України від 07.04.2015 року № 21-104а15 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 р. №К/9901/5069/17.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що рішенням № 3 від 01.11.2018 року вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".
Тобто, крім стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".
Суд зауважує, що приписами п. 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 3 від 01.11.2018 року, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.
При цьому, суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Статтею 6 цього Закону визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до ст. 338 Господарського кодексу України кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.
Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.
Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.
Також суд зазначає, що Рішення № 3 від 01.11.2018 року не містить розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення, що свідчить про необгрунтованість прийнятого рішення.
Посилання відповідача на дотримання ним примірної форми рішення, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України № 107 від 20.02.2017 року суд вважає безпідставними, оскільки такий наказ в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому є внутрішнім документом рекомендаційного характеру.
З матеріалів справи вбачається, позивачем було надано інформаційну довідку, відповідно до якої у позивача наявна переплата станом на 01.11.2018 по: рентній платі за користування радіочастотним ресурсом України; єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення; земельному податку з юридичних осіб; орендній платі з юридичних осіб; надходженню від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності; надходженню рентної плати за спеціальне використання води у загальному розмірі - 5 547 872,66 грн., що також підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 131).
Суд звертає увагу на п. 95.5 статті 95 Податкового кодексу України - у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, тобто для застосування даної норми обов'язково має бути відсутність зобов'язання Держави перед платником податків.
Отже, наявність вищевказаної переплати доводить існування зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань та унеможливлює прийняття спірного рішення і як наслідок його реалізацію.
Наведений висновок відповідає правовій позиції наведеній в постанові Верховного Суду по справі № 826/2352/15 від 16 жовтня 2018 року.
Щодо вимоги позивача про визнання дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби протиправними суд зазначає, що вищевказана вимога поглинається вимогою про скасування рішення № 3 від 01.11.2018 року, яка вже була розглянута судом та якою відновлені порушені права позивача, отже вимога про визнання протиправними дій задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код 03361715) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ, 04119, код 39440996) про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати Рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 3 від 01.11.2018 року про стягнення коштів з рахунків КП "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код 03361715) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ, 04119, код 39440996) суму сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2019 року.
Суддя Д.А. Волошин