про повернення позовної заяви
13 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/560/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
11 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Петрощук Катерини Володимирівни (далі - представник) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати бездіяльність Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 протиправними та дискримінаційними;
- зобов'язати Пенсійний фонд України в Попаснянському районі Луганської області поновити щомісячну виплату пенсії та виплатити з 01.06.2018 року виниклу заборгованість з не сплаченої пенсії;
- стягнути кошти на правову допомогу у розмірі 6 800 гривень;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Лтанської області подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду;
- звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору, у зв'язку з вкрай важким майновим станом;
- розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
- витребувати у Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області пенсійну справу ОСОБА_2 для дослідження судом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) необхідно повернути позивачу, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У свою чергу, відповідно до зазначеного Закону (частина перша статті 26) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 27 травня 2017 року № 151 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з пунктом 14 Положення про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній, або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", положеннями статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 ЦК України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Положення ордер містить наступні реквізити: номер посвідчення адвоката, ким і коли воно видане.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, остання підписана особою, яка зазначена як представник позивача - адвокат Петрощук Катерина Володимирівна. На підтвердження своїх повноважень до позовної заяви останньою додано:
1) завірену копію ордер на надання правової допомоги ОСОБА_2 від 16 січня 2019 року серія КВ № 429033 (далі - Ордер), в якому зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги від 16 січня 2019 року;
2) завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 листопада 2013 року № 4659 на ім'я Петрощук Катерини Володимирівни;
3) договір про надання правової допомоги від 16 січня 2019 року.
Судом встановлено, що:
1) договір про надання правової допомоги від 16 січня 2019 року не підписаний клієнтом ОСОБА_2, тобто є неукладеним. Внаслідок цього ордер від 16 січня 2019 року серія КВ № 429033 не посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_2, як наслідок, не підтверджує повноваження адвоката як представника відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
2) поданий ордер не містить обов'язкових реквізитів, а саме інформації про номер посвідчення адвоката на ім'я Петрощук Катерини Володимирівни, ким і коли воно видане, у відповідності до пункту підпункту 15.5 пункту 15 Положення, інформації про наявність/відсутність обмежень правомочностей адвоката, встановлених угодою про надання правової допомоги, у відповідності до пункту 14 Положення.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 12 січня 2018 року у справі № К/800/28757/13) є неприйнятним поданий до суду від імені довірителя документ, який хоча і підписаний довірителем з наданою копією ордера, проте до якого не долучено копії витягу з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, засвідченого підписом сторін.
Крім того, акт про надання послуг від 20 січня 2019 року також не підписаний ОСОБА_2, як наслідок вважається не укладеним.
Тобто, у матеріалах позовної заяви відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення ОСОБА_2 реалізувати своє право на подання позовної заяви не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику.
Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року № 821/807/18.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на вищевикладене, позовна заява адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Керуючись статтями 55, 57, 59, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива