про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/505/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.02.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з таких підстав.
Відповідно до пункту 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Старобільське ОУПФУ Луганської області поновити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з липня 2014 року та здійснити виплату заборгованості по пенсії з липня 2014 року по лютий 2019 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не організації роботи Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування, призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Пенсійний фонд України прийняти рішення про фінансування, призначення і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, виконання якого покласти на Старобільське ОУПФУ Луганської області.
Відповідно до положень статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Позивачем у позовній заяві в якості відповідача № 1 вказано - Старобільське ОУПФУ Луганської області, в якості відповідача № 2 - Пенсійний фонд України.
В позовній заяві позивач посилається на те, що, набувши право на отримання пенсії за віком, став на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ № 450901. Виплату пенсії позивачу припинено з липня 2014 року також управлінням ПФУ в Артемівському районі м. Луганська. Однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Старобільське ОУПФУ Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу, та здійснити виплату заборгованості по пенсії за спірний період. При цьому, позивачем в позові не викладено обставин, якими він обґрунтовує такі вимоги саме до Старобільського ОУПФУ Луганської області, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини.
Окрім того, відповідно до положень пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Артемівському районі м. Луганська.
В позовній заяві, окрім іншого, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Старобільське ОУПФУ Луганської області поновити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з липня 2014 року та здійснити виплату заборгованості по пенсії з липня 2014 року по лютий 2019 року включно. При цьому, позивачем не викладено обставин, якими він обґрунтовує такі вимоги, не зазначено, чи звертався ОСОБА_1 до Старобільського ОУПФУ Луганської області з заявою про взяття його на облік як застрахованої особи, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не організації роботи Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування, призначення та виплати пенсії позивачу та зобов'язати Пенсійний фонд України прийняти рішення про фінансування, призначення і виплату позивачу пенсії, виконання якого покласти на Старобільське ОУПФУ Луганської області.
Відповідно до положень частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Таким чином враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.
Тобто, позивач, звертаючись з даною позовною вимогою, стверджує про порушення його прав саме бездіяльністю Пенсійного фонду України щодо не організації роботи Старобільського ОУПФУ Луганської області щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування, призначення та виплати пенсії позивачу.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень в позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
При цьому, в порушення пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України позивачем в позовній заяві не викладено обставин, якими він обґрунтовує такі вимоги, не вказано, в чому полягає не організація роботи Старобільського ОУПФУ Луганської області, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, та як вона стосується (зачіпає) індивідуально виражені права чи інтереси ОСОБА_1.
Також позивачем не наведено підстав для зобов'язання Пенсійного фонду України прийняти рішення про фінансування, призначення і виплату пенсії ОСОБА_1, виконання якого покласти на Старобільське ОУПФУ Луганської області, та нормативно-правових актів, якими передбачено прийняття таких рішень Пенсійним фондом України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне запропонувати представнику позивача викласти обставини, якими обґрунтовано вимоги щодо кожного з відповідачів, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, представнику позивача слід надати суду уточнену позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статті 160 КАС України. Також позивачу слід надати суду копії уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати представнику позивача протягом семи календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи.
В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяІ.О. Свергун