Справа № 420/6535/18
13 лютого 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання виплатити заборгованість, стягнення моральної шкоди, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачу у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року, яке оформлене листом від 08.11.2018 року №416/П-01, зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсійну заборгованість за період з серпня 2018 року по день прийняття судом рішення у даній справі, стягнення моральної шкоди у розмірі 5411,67 грн.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З невідомих позивачу причин, їй було припинено виплату пенсії з серпня 2018 року, у зв'язку із чим 26.10.2018 року вона звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою, в якій просила роз'яснити причину припинення виплати пенсії. Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомлено позивачу листом №416/П-01 від 08.11.2018 року про те, що на грудень 2018 року її пенсійну справу буде відпрацьовано з 01.10.2018 року та нарахована пенсія двома відомостями : 2164,76 грн. - пенсія за грудень 2018 року, яка буде профінансована і виплачена згідно її графіку виплати пенсії, та борг за жовтень та листопад 2018 року в сумі 4329,34 грн. - поточна доплата, яка буде виплачена при наявності фінансування. Керуючись п. 15 Порядку орган, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Пенсія за серпень та вересень 2018 року в сумі 4329,34 грн. обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. При цьому, довідка про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи є дійсною, ОСОБА_1 не перевищувала 90-денний строк перебування на тимчасово окупованій території у Донецькій області, а тому у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати їй пенсії.
Відповідачем наданий до суду та направлений позивачу відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки позивач отримує пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа, на загальних підставах за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі наданої довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 16.05.2017 року. Дата виплати пенсії позивача встановлена на 18 число щомісяця. Пенсія позивача виплачується відповідно до пункту 1 ст. 47 Закону щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Пенсія за вересень 2018 року обліковується в Управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, борг за жовтень та листопад 2018 року (поточна доплата) буде виплачений за наявності фінансування. При цьому докази, надані позивачем не підтверджують наявність причинного зв'язку між діями позивача і моральними стражданнями позивача, а також не доведено, що саме з вини Управління йому було завдано моральну шкоду.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.05.2017 року №0000207521 (аркуш справи 19).
Позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З серпня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, а тому 26.10.2018 року вона звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою, в якій просила роз'яснити причину припинення виплати пенсії (аркуш справи 26).
Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомлено позивачу листом №416/П-01 від 08.11.2018 року про те, що відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Ви отримуєте пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа, на загальних підставах та за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 16.05.2017 року №000207521 в розмірі 2164,67 грн., яка перераховується на поточний рахунок від 16.05.2017 року №26252521030180, який відкрито у ВАТ «Ощадбанк». Дата виплати Вашої пенсії встановлена на 18 число щомісяця. Ваша пенсія виплачується відповідно до п. 1 ст. 47 Закону щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. На виконання листа ПФУ від 11.05.2018 року №16452/02-22 щодо проведення контрольних заходів відносно наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам та відповідно до п. п. 5 п. 12 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, соціальні виплати припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів виконавчої влади. З урахуванням зазначеного на підставі отриманих списків внутрішньо переміщених осіб, на період одержання інформації про скасування довідки та результатів додаткової перевірки виплату Вашої пенсії було призупинено з 01.08.2018 року. 24.10.2018 року Ви звернулись до управління із заявою про поновлення виплати пенсії з серпня 2018 року, як внутрішньо переміщена особа, яка проживає за фактично вказаною адресою (вулю Небесної СотніАДРЕСА_1). До заяви надані всі документи. 25.10.2018 року управлінням здійснено запит №223 до Департаменту праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси щодо надання протоколу засідання комісії ДП і СП ОМР по розгляду справ з призначенням (відновленням) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Управлінням соціального захисту населення в Київському районі здійснено контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання та 31.10.2018 року укладено акт матеріально-побутових умов Вашого проживання, який надійшов на виконання до УПФУ 08.11.2018 року. На грудень 2018 року Вашу пенсійну справу буде відпрацьовано з 01.10.2018 року та нарахована пенсія двома відомостями : 2164,76 грн. - пенсія за грудень 2018 року, яка буде профінансована і виплачена згідно Вашого графіку виплати пенсії, та борг за жовтень та листопад 2018 року в сумі 4329,34 грн. - поточна доплата, яка буде виплачена при наявності фінансування. Керуючись п. 15 Порядку орган, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Пенсія за серпень та вересень 2018 року в сумі 4329,34 грн. обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (аркуші справи 27-28).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року, зобов'язання виплатити заборгованість, стягнення моральної шкоди.
Згідно наданої під час письмового провадження відповідачем довідки №2770/05 від 06.02.2019 року про розмір нарахованої і фактично виплаченої пенсії гр. ОСОБА_1, особовий рахунок №859818, вбачається, що ОСОБА_1 не нарахована та не виплачена пенсія за серпень, вересень 2018 року, нарахована, однак не виплачена пенсія за жовтень 2018 року у розмірі 2164,67 грн. та за листопад 2018 року у розмірі 2164,67 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно довідки від 16.05.2017 року №0000207521 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: м/р Зорька, б. 3, кв. 12, місто Ясинувата, Донецька область, фактичне місце проживання/перебування: 65121, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, б. 4, к. 1АДРЕСА_2 (аркуш справи 14).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є, зокрема, знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Згідно з п. 6 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
При цьому, жодних рішень позивач не отримувала та довідка про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи є дійсною.
Відповідно до п. 2, 8, п. п. 2, 4 п. 12 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Держприкордонслужба протягом п'яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту.
Соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі як тимчасово переміщена особа, яким здійснено контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб за місцем їх фактичного проживання та 31.10.2018 року складено акт матеріально-побутових умов проживання позивача, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.05.2017 року №0000207521 не скасована та є дійсною.
Крім того, згідно з даними довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №184/П-18043 від 27.11.2018 року ОСОБА_1 не перевищувала 90-денний строк перебування на тимчасово окупованій території у Донецькій області (аркуш справи 25).
Отже, на момент призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії у відповідача були відсутні правові підстави для припинення виплати їй пенсії.
Так, згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах пріоритет надається положенням ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та в жодному разі не підзаконному нормативно-правовому акту, а саме «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, на який посилається відповідач, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №428/6579/17.
Крім того, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі рішення про припинення позивачу виплати пенсії не виносилось. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки спочатку позивачу було призупинено виплату пенсії з 01.08.2018 року, потім поновлено без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. Припинення виплати пенсії на підставі отриманих списків внутрішньо переміщених осіб на період отримання інформації про скасування довідки та результатів додаткової перевірки, як то зазначив відповідач, не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, фактично відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відмова позивачу у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року вчинена за відсутності підстав, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Таким чином з урахуванням інформації, наявної в довідці Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2770/05 від 06.02.2019 року про розмір нарахованої і фактично виплаченої пенсії гр. ОСОБА_1 суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року, яке оформлене листом від 08.11.2018 року №416/П-01 та зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з серпня 2018 року по вересень 2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період жовтень, листопад 2018 року.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пленум Верховного суду України у Постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем моральної шкоди в наслідок неправомірних дій відповідача, а тому суд вважає, що у задоволенні даних вимог слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавств та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а в частині стягнення моральної шкоди позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року, яке оформлене листом від 08.11.2018 року №416/П-01, зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з серпня 2018 року по день прийняття судом рішення у даній справі, стягнення моральної шкоди у розмірі 5411,67 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з серпня 2018 року, яке оформлене листом від 08.11.2018 року №416/П-01.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з серпня 2018 року по вересень 2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період жовтень, листопад 2018 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида
.