Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 лютого 2019 р. № 2040/6379/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Юнісвіт” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Приватне підприємство “Юнісвіт” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому, з підстав протиправності рішень, просить суд:
- визнати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08403, № UA500060/2018/08417 протиправними;
- скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08403, № UA500060/2018/08417.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08403, № UA500060/2018/08417, на думку позивача, необґрунтовано, тому такі рішення підлягають скасуванню.
Відповідач, Одеська митниця Державної фіскальної служби, проти позову заперечувала. В обгрунтування заперечень зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибула, позов підтримала та просила його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 серпня 2016 року між CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD, що іменується «Постачальник» з однієї сторони, та ПП «Юнісвіт», що іменується, як «Покупець» з іншої сторони уклали контракт № U-508/16, згідно із яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари в асортименті, а покупець зобов'язується оплатити товар.
Відповідно до умов контракту поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності із «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.
Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов Договору №25/10-16 від 25.10.2016 року про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Юнісвіт" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Одеської митниці ДФС з митною декларацією для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту № U-508/16 від 05.08.2016 року.
21.05.2018 року позивач звернувся до відповідача з митною декларацією №500060.2018.015295, разом із якою подав пакувальний лист від 12.04.2018 року; рахунок- фактура (інвойс) BTCN2018131 від 12.04.2018 року; коносамент D0117543714 від 15.04.2018 року; автотранспортна накладна № 4235 від 18.05.2018 року; декларація про походження товару BTCN2018131 від 12.04.2018 року; висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку майна) № 05-08/0 від 21.05.2018 року; розрахунок ціни (калькуляція) BTCN2018131/01 від 26.04.2018 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 05.08.2016 року № U-508/16; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.02.2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 12.12.2017 року, договір про надання послуг митного брокера №25/10-16 від 25.10.2016 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №2495811; акт зважування вантажу б/н від 18.05.2018 року; видаткову накладну № НОМЕР_1 від 10.04.2018 року, відвантажувальна специфікація № BTCN20 від 16.04.2018 року; доручення № 8 від 10.04.2018 року, комерційну пропозицію № В-20168 від 02.08.2016 року; лист № 1/ BTCN2018131 від 25.04.2018 року; лист №31/27-04 від 27.04.2018 року; лист ВАUN2018/17 від 27.04.2018 року; лист № BTCN2018131/26 від 26.04.2018 року; прайс-лист № U40131 від 03.04.2018 року; якісний опис № BTCN 2018131/12 від 12.04.2018 року; копію митної декларації країни відправлення 293520180370045389 від 12.04.2018 року.
Після розгляду документів, поданих з вищевказаною декларацією, відповідачем було оформлено картку відмову №UA500060/2018/08377, а позивачем було подано тимчасову декларацію № 500060/2018/015495.
Висновком № 142008700-0350 від 11.06.2018 року Одеського управління з питань експертиз та досліджень встановлено, що результатами дослідження наданого зразка товару «щодо визначених показників не суперечить опису у гр. « 31» МД ІМ 40 ДЕ від 21.05.2018 року № UA500060.2018.015295.
19.06.2018 року позивачем було оформлено додаткову до тимчасової митну декларацію №UA500060.2018.018475. Додатково до вищевказаної декларації надано митну декларацію від 21.05.2018 року, висновок Одеського управління з питань експертиз та досліджень від 11.06.2018 року.
Відповідач розглянувши документи надані позивачем виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленій випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2018/08403.Митне оформлення товару за останньою поданою позивачем декларацією було здійснено із застосуванням шостого резервного методу.
09.07.2018 року позивачем було подано митну декларацію №UA500060.2018.020858, за наслідками розгляду якої відповідачем було винесено картку відмову в прийнятті митної декларації № UA500060/2018/08417 у зв'язку із порушенням вимог п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України в частині несплати митних платежів до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок та порушенню п.1 ст. 297 Митного кодексу України відсутність коштів для сплати митних платежів.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08403 та скасування рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08403, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Частиною 4 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Приписами ч.5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, для розрахунку митної вартості товару застосовується ціна, що підлягає сплаті за контрактом.
Також, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
7) витрати на страхування цих товарів.
Партія товару, що поставлялась на виконання умов контракту № U-508/16 від 05.08.2016 року, в митному оформленні (випуску) якої Одеською митницею ДФС було відмовлено, поставлялась на умовах, визначених інвойсом №BTCN2018131 від 12.04.2018 року, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR - ОСОБА_1 (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто, CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.
При цьому, поставка товару на умовах СFR (Cost and Freight) (вартість та фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, та саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника №ВТС№018131/26 від 26.04.2018 року, в якому визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсі.
Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі №BTCN2018131 від 12.04.2018 року, партія товару, яка підлягає поставці складається з товарів в асортименті, встановленої кількості та загальною вартістю 17509,26 доларів США.
Товар, визначений інвойсом №BTCN2018131 від 12.04.2018 року, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом №D0117543714 від 15.04.2018 року, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером СXDU2189785, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.
Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною № НОМЕР_1 від 10.04.2018 року, яка визначає, що на виконання контракту контейнером СXDU2189785 буде здійснено поставку товару, а саме товарів в асортименті встановленої кількості та загальною вартістю 17509,26 доларів США.
Умови поставки за СFR не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням постачальника №ВТСN2018131/26 від 26.04.2018 року, яким позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсом страхування вантажу не здійснювалось. Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листом №31/27-04 від 27.04.2018 року.
Згідно із умовами поставки СFR, продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення. При цьому, ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Проте страхування товару покупцем, з моменту відвантаження товару є його правом, а не обов'язком та чинним законодавством не передбачено. Тобто, покупець в даному випадку, на власний ризик вправі як страхувати товар - так і не страхувати його.
Отже, ціна товару визначена згідно умов контракту.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МК України підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару.
Таким чином, при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні були відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08403, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417 протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 297 МК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
Так, Одеською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме - внесення коштів для сплати митних платежів та подання нової митної декларації.
Позивачем на підтвердження сплати митних платежів надано до суду платіжні доручення № 272 та № 95 від 09.07.2018 року про передплату за митне оформлення.
Проте, відповідачем надано до суду витяг з автоматизованої системи "Інспектор 2006", який свідчить про те, що на момент здійснення митного оформлення декларації №UA500060/2018/020858 від 09.07.2018 року на рахунках позивача були відсутні кошти передоплати, необхідні для сплати належних митних платежів.
Суд, не заперечуючи того, що позивачем сплачено митні платежі згідно платіжних доручень № 272 та № 95 від 09.07.2018 року, прийшов до висновку про відсутність у діях відповідача протиправності, у зв'язку з фактичною відсутністю коштів на відповідних рахунках позивача на момент здійснення митного оформлення декларації №UA500060/2018/020858 від 09.07.2018 року.
Отже, відповідач складаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417 діяв на підставі та в межах приписів чинного законодавства України, а тому вказане рішення скасуванню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417 протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08417.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства “Юнісвіт” (код ЄДРПОУ 40479838, 61001, м.Харків, пр-т Московський, б.94, кім.307а) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08403.
Скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000022/1 від 29.06.2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08403.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Юнісвіт” (код ЄДРПОУ 40479838, 61001, м.Харків, пр-т Московський, б.94, кім.307а) сплачений судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 13.02.2019 року.