11 лютого 2019 р. м. ХерсонСправа № 657/24/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до реєстратора Державного реєстру речових прав Каланчацької селищної ради Каланчацького району в Херсонській області Білоброва Олександра Олеговича, Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області про скасування речового права на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Каланчацького районного суду Херсонської області з позовом, в якому просить скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №24486554 від 17.01.2018 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 255,3252 га, яка перебуває у державній власності та призначена для експлуатації та догляду за гідротехнічними спорудами і каналами, шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Так, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,3 га.
03.11.2017 року позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Шендрик А.Є. із заявою про внесення відомостей (змін до низ) до Державного земельного кадастру.
10.11.2017 року рішенням №РВ-6500332712017 у реєстрації земельної ділянки відмовлено з причин перетину земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншою земельною ділянкою.
За поясненням кадастрового реєстратора, земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати на 0,2546% співпадає з земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 255,3252 га, яка перебуває у державній власності та призначена для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
В реєстрації речового права власності, якого набув позивач на підставі державного акта, виданого в 2002 році було відмовлено у зв'язку з її перетином земельною ділянкою, що на правах постійного користування в 2004 році передана обласному управлінню водних ресурсів для обслуговування гідротехнічних споруд.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі. 21.09.2018 року позов задоволено.
Проте, рішенням №44310490 від 29.11.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Білобровим О.О. відмовлено в проведення реєстраційних дій на підставі вказаного рішення, оскільки рішення не стосується вчинення дій в державному реєстрі речових прав.
Позивач зазначає, що існуюча ситуація перешкоджає в проведенні реєстрації земельної ділянки, яка йому належить, а отже, позбавляє його можливості реалізувати своє право власності.
Ухвалою Каланчацького районного суду Херсонської області від 11.01.2019 року адміністративну справу, на підставі п.2 ч.1 ст.29 КАС України, передано на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду як іншого адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Окрім зазначеного, ст. 5 КАС України вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає виключно порушене право позивача. Порушене право, в свою чергу, підлягає захисту в суді з суворим дотриманням принципу спеціалізації.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Позивач вважає, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд не погоджується з зазначеним в силу того, що з норм права, наведених вище, вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору є тільки те, що хоча б однією стороною має бути особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а й те, що зазначений спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Натомість з дослідженої позовної заяви вбачається, що спір виник не внаслідок дій чи бездіяльності державного реєстратора речових прав, позовні вимоги до якого спрямовані, а внаслідок дій Каланчацької районної державної адміністрації, що призвели до реєстрації за нею права власності на частину земельної ділянки, яка, на думку ОСОБА_1, належить йому.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно п.1 ч.1 ст.2 вказаного закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. (ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не може зареєструвати право власності на земельну ділянку (реєстрація права власності на яку була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення), внаслідок того, що частина цієї земельної ділянки вважається такою, що належить Каланчацькій районній державній адміністрації. Тобто, в даній ситуації наявний спір про право між двома власниками земельної ділянки - Каланчацькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 При чому існування такого спору не пов'язане з визнанням Каланчацькою районною державною адміністрацією позовних вимог та її бажанням врегулювати спір на користь позивача, оскільки не залежить від волі районної державної адміністрації. Визнання позову є лише обставиною, яка може бути врахована під час розгляду спору відповідним судом.
Тобто, суд дійшов висновку, що дійсною метою даного позову, на його думку, є усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпоряджання своїм майном - земельною ділянкою площею 9,3 га (державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2), шляхом скасування за позивачем права власності на земельну ділянку НОМЕР_1.
У справі, що розглядається, оскаржені реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14, та Великою Палатою Верховного Суду у справі № 396/2550/17.
Таким чином, даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до реєстратора Державного реєстру речових прав Каланчацької селищної ради Каланчацького району в Херсонській області Білоброва Олександра Олеговича, Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області про скасування речового права на земельну ділянку.
Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначеної позовної заяви віднесено до юрисдикції цивільних судів.
Повідомити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 109040000