12 лютого 2019 року м. Київ Справа № 810/3126/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у непроведенні позивачу перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік за нормами, встановленими чинним законодавством України;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VII у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: у сумі 18505,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідом ІІ групи, а відтак має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2018 рік у розмірі, передбаченому чинним законодавством, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копії зазначеної ухвали направлено сторонам рекомендованими поштовими відправленнями.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 14, 15).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, причина інвалідності якого - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються даними, наведеними в посвідченнях серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (з вкладкою до нього НОМЕР_3), виданих позивачу, відповідно, 12.12.2005 та 20.07.2001 (а.с. 7).
Судом встановлено, що 19.03.2018 відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120,00 грн.
Не погоджуючись з розміром отриманої допомоги, позивач 24.05.2018 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради із заявою про її перерахунок та про виплату недоотриманої суми вказаної допомоги у розмірі 18505,00 грн.
Листом від 06.06.2018 № 6076 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради повідомило позивача про відсутність правових підстав для виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у вказаному вище розмірі з посиланням на статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, положеннями якої передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, виплачуються в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що виявилась у нездійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
В силу приписів частини першої статті 48 Закону № 796-XII (в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI) щорічна допомога на оздоровлення виплачується, зокрема, інвалідам I і II групи у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат.
Водночас у подальшому законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазнало змін.
Так, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, статтю 48 Закону № 796-XII було викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Вказаним вище нормам кореспондують положення частин другої та третьої цієї ж статті (в редакції Закону України "Про внесення зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.2017 № 2082-VIII), згідно з якими компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Таким чином, починаючи з 01.01.2015, стаття 48 Закону № 796-XII не містить положень, які б передбачали виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, кратних до мінімальної заробітної плати.
При цьому повноваження щодо встановлення порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення та розміру такої допомоги делеговано Кабінету Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760, прийнятою на виконання статті 48 Закону № 796-XII, затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян.
Відповідно до пункту 10 вказаного Порядку щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562 передбачено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідами II групи становить 120 грн, виплату якої, у свою чергу, було здійснено відповідачем.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що відповідач при виплаті вказаної вище грошової допомоги діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та, як наслідок, для встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення.
При вирішенні даного спору судом також взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України", в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано, судові витрати компенсації відповідачу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.