Справа№592/19257/18
Провадження №2/592/996/19
04 лютого 2019 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1), третя особа: Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради (місцезнаходження: 40030, м. Суми, вул. Горького, буд. 21), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що він - ОСОБА_1, на підставі договору дарування від 08.09.1994 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Якименко О.І., є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В даній квартирі, крім позивача, зареєстровані його син - ОСОБА_4 та донька, відповідач по справі, - ОСОБА_2 У 1996 році відповідач ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання за іншою адресою в м. Суми та згодом переїхала до м. Київ. Таким чином, оскільки відповідач більше 22 років не проживає у квартирі АДРЕСА_1, а її особисті речі та будь-яке інше майно в даному житловому приміщенні відсутні, тому позивач простить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 21.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2, повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила про визнання позову в повному обсязі та відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог.
Представник Управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, вивчивши матеріали справи та додані до неї документи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Договором дарування квартири від 08.09.1994 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Якименко О.І., та копією Технічного паспорту на квартиру (а.с.7-9).
З Довідки про склад сім'ї, зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.12.2018 року вбачається, що квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Згідно Акту, складеного за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 14.12.2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 та його син ОСОБА_4; донька ОСОБА_2 з 1996 року в даній квартирі не проживає, її особистих речей та належного їй майна немає (а.с.11).
Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним законодавством про право власності
Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довів, що ОСОБА_2 більше року, без поважних причин, не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, однак залишається бути зареєстрованою за вказаною адресою, тому суд, на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, приходить до висновку про можливість визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позов визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, керуючись ст. 206 ЦПК України, так як визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 76-83, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ковпаківський районний суд м. Суми до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Фоменко