Справа №500/2493/18
08 лютого 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
представника позивача адвоката ОСОБА_2
представника відповідача управління Держпраці у Тернопільській області Сторчак О.З., довіреність №1 від 02.01.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
19.11.2018 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Тернопільській області №ТР1436/331/АВ/ТД-ДФ від 02.11.2018 в розмірі 223380,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає спірну постанову, винесену на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1436/331/АВ від 16.10.2018 неправомірною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки відповідачем не доведено факту допуску до роботи двох працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору в порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та не обґрунтовано розмір застосованої штрафної санкції .
Ухвалою суду від 23.11.2018 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк і спосіб встановлений судом.
07.12.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 03.01.2019.
27.12.2018 від відповідача поступив відзив на адміністративний позов.
03.01.2019 розгляд справи відкладено на 31.01.2019, а в подальшому на 08.02.2019.
08.02.2019 в судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених у заяві та просили задовольнити.
Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно листа Головного управління ДФС у Тернопільській області №8437/19-00-13-02/20552 від 04.10.2018 "Про надання інформації" управлінню Держпраці у Тернопільській області надіслано перелік суб'єктів господарювання для проведення спільних перевірок по яких встановлено розбіжність між наявними робочими місцями та кількістю офіційно зареєстрованих найманих працівників, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства про працю України.(арк.спр.19,19 зворот) У зазначеному списку є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, основний вид діяльності (КВЕД) якого 26.66.0 "Виробництво інших виробів з бетону" та, як встановлено в судовому засіданні, місце здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1
Враховуючи вказаний лист, управлінням Держпраці у Тернопільській області 09.10.2018 видано наказ №635 про проведення інспекційних відвідувань, в якому пунктом 3 визначено ОСОБА_6 - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів з 11 по 17 жовтня 2018 року провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7.(арк.спр.20,20 зворот)
09.10.2018 видано направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) №ТР1436/331 інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_6 за участю інспектора праці - начальника відділу з питань гігієни праці управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_8 Примірник направлення ФОП ОСОБА_1 отримано 12.10.2018, про що свідчить його особистий підпис (арк.спр.21,21 зворот).
11.10.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ТР1436/331/НД/АВ, підписаного ОСОБА_9 12.10.2018.(арк.спр.22-23)
Того ж дня 11.10.2018 винесена вимога про надання/поновлення документів за №ТР1436/331/ПД, якою зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у строк до 16год. 45хв. 16 жовтня 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування за списком. Примірник отримано позивачем 12.10.2018.(арк.спр.24,24 зворот)
За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1436/331/АВ від 16.10.2018.(арк.спр.25-27)
В ході інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю, зокрема частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, яке є предметом розгляду в даній адміністративній справі, що відображено в акті №ТР1436/331/АВ від 16.10.2018.
Згідно наданих пояснень громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали у підприємця ОСОБА_1 і виконували роботи по вкладанню бруківки на різних об'єктах м. Тернополя і Тернопільського району. ОСОБА_4 працював з 15 квітня 2018 року, ОСОБА_5 з середини червня 2018 року і припинили трудові відносини в кінці липня 2018 року. Отримували авансові виплати готівкою, а заробітної плати, за виконані роботи у повному обсязі не отримали.
Відповідно до наданого підприємцем ОСОБА_1 пояснення громадяни ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у нього не працювали і заробітної плати від нього не отримували. На роботу ОСОБА_4 приймав ОСОБА_10, а ОСОБА_5 - ОСОБА_11.
ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах із підприємцем ОСОБА_1 з 08 травня по 17 травня 2018 року, а ОСОБА_11 - з 20 липня 2018 року по даний час. Також ФОП ОСОБА_1 надано копію цивільно - правового договору від 20.07.2018 №20/07/18, укладеного із ОСОБА_11 на виконання роботи бригадира. Відповідно до пункту 1.3 вищевказаного договору: "Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок, згідно із домовленістю з даними особами".
Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1436/331/АВ від 16.10.2018 підписано позивачем ФОП ОСОБА_1 власноручно, про що свідчить його особистий підпис та у відповідній графі зазначено "зауважень не маю".(арк.спр.27 зворот)
Відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауважень або заперечень щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта - позивачем так і не подавалось.
25.10.2018 управлінням Держпраці у Тернопільській області позивачу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про розгляд справи, в якому зазначено що розгляд справи про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю відбудеться 02.11.2018 о 10:00 год.
02.11.2018 заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області розглянуто справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1436/331/АВ від 16.10.2018 щодо порушень у фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 та прийнято постанову про накладення штрафу №ТР1436/331/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою спірною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, перевіряючи рішення та дії суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходив з наступного.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю врегульовані Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України).
Так, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з Положенням про управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженим наказом Держпраці №75 від 22.06.2017, управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.
Підпунктом 5 пункту 4 Положення, на управління Держпраці у Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань, передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Основним завданням управління, згідно Положення, є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, заходи державного контролю проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Згідно положень підпункту 1,2 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Статтею 8-1 КЗпП України зазначено якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-ІV (1985-15) від 08 вересня 2004 року та пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми його укладення є обов'язковим.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 виявлені порушення законодавства про працю, зокрема: громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали у підприємця ОСОБА_1 і виконували роботи по вкладанню бруківки на різних об'єктах м. Тернополя і Тернопільського району. ОСОБА_4 працював з 15 квітня 2018 року, ОСОБА_5 з середини червня 2018 року і припинили трудові відносини в кінці липня 2018 року.
Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення громадянина ОСОБА_4 від 11.10.2018, в яких вказано, що з 15 квітня 2018 року він працював у підприємця ОСОБА_12, НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1
Виконував роботи по укладенню бруківки на різних об'єктах у м. Тернополі, на вул. Гайові, вул. Поліській (за складом Епіцентр) та в селі В. Гаї Тернопільського району, по вул. Шевченка у приватному будинку, а також в селі Дичків Тернопільського району в приватному будинку, в селі Байківцях Тернопільського району біля приватного будинку.
Працювали з понеділка по суботу, неділя вихідний, працювали з 7.30 год. до 20-23 год. вечора.
Трудовий договір із ОСОБА_1 не заключав, працював за усною домовленістю під наглядом ОСОБА_11.
На початку травня отримав 2000,00 грн. авансу, потім на наступний тиждень отримав ще 1000,00 грн., в кінці травня отримав ще 5000,00 грн., в середині червня отримав ще 5000,00 грн. готівки. На початку липня - 1000,00 грн., в кінці липня отримав 5000,00 грн. Всього отримав від ОСОБА_1 19000,00 грн. При укладенні усного договору ОСОБА_1 обіцяв йому платити 10000,00 грн. за один місяць. Відпрацював у ОСОБА_1 три з половиною місяці і зарплата повинна була складати 35000,00 грн. а отримав тільки 19000. При отриманні грошей від ОСОБА_1 ніяких документів про їх отримання йому на підпис не надавав. Впродовж серпня, вересня він звертався до ОСОБА_1 з проханням виплатити належні гроші, але останній говорив, що грошей не заплатить і що він його не знає.
З ним разом працювали на різних об'єктах ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15. На підтвердження своїх слів може надати фото та відео з об'єктів на яких він працював. (арк.спр.34)
Згідно пояснень ОСОБА_5 з середини червня 2018 року працював у підприємця ОСОБА_12, НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1
Виконував роботи по укладенню бруківки на різних об'єктах у м. Тернополі, на вул. Гайові, вул. Поліській (за складом магазину Епіцентр) та в селі В. Гаї Тернопільського району, по вул. Шевченка у приватному будинку.
Робочий графік з понеділка по суботу з 7.30 год. по 22.00 год., неділя вихідний. Трудовий договір з підприємцем ОСОБА_1 не укладав, працював за усною домовленістю під керівництвом ОСОБА_11.
В кінці червня ОСОБА_11 виплатив йому аванс готівкою в сумі 1000,00 грн., приблизно через два тижні знову виплатив 1500,00 грн., наприкінці липня отримав від ОСОБА_11 ще 2700,00 грн. готівкою.
При отриманні готівки завжди був присутній ОСОБА_1, але ніякі документи про отримання грошей йому на підпис не надавались. При укладенні усного договору підприємець ОСОБА_1 обіцяв виплачувати за кожен день роботи 400,00 грн. в день (370 грн. за 1 м. роботи від виробітку за вкладання бруківки).
За період з червня до серпня 2018 року укладав на різних об'єктах приблизно 700 м. кв. бруківки, відпрацював 40 днів від ранку до вечора, і його зарплата мала становити 16000,00 грн. а заплатили йому тільки 5700,00 грн. На неодноразові звертання про виплату зарплати ОСОБА_1 говорив, що він його не знає і платити не буде. На підтвердження його слів надав фотографії та відео з об'єктів, на яких виконував роботу. Дане пояснення написано ним власноручно.
Також повідомив, що з ним працювали і можуть підтвердити його слова ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15.(арк.спр.35)
16.10.2018 ОСОБА_1 надано пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в нього не працювали і зарплату не отримували. На роботу даних людей брала інша особа і оплачувала їхню працю. Брав на роботу ОСОБА_4- ОСОБА_10, а ОСОБА_5 - ОСОБА_11.(арк.спр.36)
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 з 08.05.2018 по 17.05.2018 на посаді підсобного робітника, а ОСОБА_4 працював з 15.04.2018, що свідчить про неможливість прийняття на роботу ОСОБА_4 ОСОБА_10 та спростовує пояснення позивача щодо праці цих осіб.
Стосовно ОСОБА_11, то за наданими документами ФОП ОСОБА_1 оформив цивільно-правовий договір з повідомленням ДФС та видачею наказу про прийняття його на роботу від 20.07.2018 на посаду бригадира, трудовий договір укладено з ним 20.08.2018, а ОСОБА_5 працював з середини червня 2018 року.
Тому суд вважає, що не можуть розцінюватись, як належні та допустимі докази по справі пояснення ОСОБА_11 та ОСОБА_17 надані ними представнику позивача адвокату ОСОБА_2 15.11.2018.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Повноваження управління Держпраці передбачені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на трудового загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України);
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац третій частини другої статті 265 КЗпП України);
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац четвертий частини другої статті 265 КЗпП України);
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац восьмий частини другої статті 265 КЗпП України).
Згідно пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1436/331/АВ/ТД-ДФ від 02 листопада 2018 року в розмірі 223380,00 грн.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ВИРІШИВ:
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1) до управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 39777822) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1436/331/АВ/ТД-ДФ від 02 листопада 2018 року в розмірі 223380,00 грн. відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.