13 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/3490/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - позивач, Кременчуцьке ОУПФ) звернулось до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач, УДВС), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1І.), у якому позивач просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 14.09.18 ВП №56623441 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення державного виконавця, оскільки ним не проведено перевірку виконання судового рішення боржником у добровільному порядку.
2. Позиція відповідача.
13.02.19 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 120-123/. При цьому посилався на правомірність рішення державного виконавця про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду. Звертав увагу на те, що Кременчуцьким ОУПФ станом на 14.09.18 рішення суду у справі №816/26/18 у повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
3. Позиція третьої особи.
ОСОБА_1 письмових пояснень до суду не надав.
4. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.02.19 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику у часників (у письмовому провадженні).
Частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
6.06.18 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №816/26/18 про зобов'язання Кременчуцького ОУПФ перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 1.10.17, з врахуванням проведених виплат, на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року та допуск рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії за один місяць /а.с. 105-106/.
18.06.18 ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документа /а.с. 102-103/.
Постановою державного виконавця від 25.06.18 відкрито виконавче провадження №56623441 та надано боржнику строк для виконання рішення суду в частині негайного виконання не пізніше третього робочого дня /а.с. 108-109/.
Листом від 5.07.18 вих. №13466/13-09, що надійшов на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС 9.07.18 /а.с. 112/, боржник повідомив про виконання рішення суду у добровільному порядку, на підтвердження чого надав копію розпорядження від 29.05.18 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 /а.с. 113-114/.
14.09.18 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду застосовано до боржника штраф у розмірі 5100,00 грн /а.с. 116-117/.
Не погодившись з даною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 2.06.16 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України /пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"/.
В силу положень частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до пункту 1 частини третьої вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
У свою чергу, частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Частиною п'ятою статті 26 названого Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
А відповідно до частини шостої цієї статті, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною другою цієї статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця перед накладенням штрафу на боржника за невиконання рішення суду провести перевірку виконання боржником такого рішення.
Тобто, перед накладенням штрафу на боржника за невиконання вимог виконавчого документа державний виконавець має перевірити, в чому полягає причина невиконання судового рішення у відведений боржнику строк.
У цьому зв'язку варто також зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.12.18 у справі №821/1568/16.
Однак, матеріали справи, зокрема, надані представником відповідача матеріали виконавчого провадження №56623441, не містять відомостей про вчинення державним виконавцем відповідних дій.
Суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження наявний лист Кременчуцького ОУПФ від 5.07.18 вих. №13466/13-09, що надійшов до відділу примусового виконання рішень УДВС 9.07.18, та яким боржник повідомляв про виконання судового рішення, на підтвердження чого посилався на розпорядження від 29.05.18 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, копію якого додано до згаданого листа /а.с. 112-114/.
Однак, у спірній постанові державним виконавцем не наведено мотивів в обґрунтування висновку про невиконання боржником судового рішення, зокрема, не зазначено, з яких підстав ним не прийнято до уваги в якості виконання рішення суду копію розпорядження Кременчуцького ОУПФ від 29.05.18.
Так само, державним виконавцем не надано оцінку доводам боржника про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію у перерахованому розмірі та не перевірено, чи виконане боржником рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання.
Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позов на безпідставність доводів боржника щодо відсутності бюджетних асигнувань, то суд зауважує, що ні позовна заява, ані лист Кременчуцького ОУПФ від 5.07.18 відповідних доводів не містять.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на відсутність у матеріалах виконавчого провадження №56623441 доказів проведення державним виконавцем перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа, з огляду на ненадання відповідачем оцінки доводам Кременчуцького ОУПФ про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що спірна постанова не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, є необґрунтованою та передчасною.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що постанова державного виконавця про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення є правовим актом індивідуальної дії, який, в силу вимог пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності визнається протиправним та скасовується, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 14.09.18 ВП №56623441 про накладення на Кременчуцьке ОУПФ штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Відтак, позов Кременчуцького ОУПФ належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідні витрати у справі відсутні.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 14 вересня 2018 року ВП №56623441 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя О.О. Кукоба