Головуючий суддя у першій інстанції : Гулик А.Г.
06 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3063/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: ОСОБА_2
позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 813/3096/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
16.07.2018р. позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( далі ФОП ОСОБА_3.) звернувся в суд із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017р. № 0285501312.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 28.11.2017р. № 0285501312.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник апелянта ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, клопотань, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
20.10.2017р. Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку, за результатами проведення якої складено акт від 20.10.2017р. № 011096/13-01-13-12/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 295.1 статті 295 ПК України а саме, несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку.
В п. 122.1 ст. 122 ПК України передбачено, що несплата ( неперахування) фізичною особою-платником єдиного податку, визначеною п.п 1,2 п. 291.4 ст. 291 цього кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього кодексу.
На підставі даного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017р. № 0285501312, яким за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 50 % від суми грошового зобов'язання, у сумі 2880 грн. ( ст. 122 , ст. 126 ПК України ).
п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Із змісту п.295.1. ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за несплату платником податку узгодженої суми грошового зобов'язання, зокрема із сплати єдиного податку, у межах строку, встановленого законодавством, передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.
Разом з тим, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у встановлений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.
Відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 сплатив єдиний податок з фізичних осіб за спірний період, що підтверджується квитанції від 16.01.2017р. № 0.0.686969796.1.
Проте, позивач при оформленні платіжного документа допустив помилку в коді платежу, де зазначив: 101; НОМЕР_2; Податок на доходи фізичних осіб.
11.10.2017р. ФОП ОСОБА_3 звернувся із заявою до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про перерахування помилково сплачених на рахунок № НОМЕР_3 грошових коштів в розмірі 640,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб на рахунок НОМЕР_3, призначений для сплати єдиного податку з фізичних осіб.
Листом Головного управління ДФС у Львівській області від 01.11.2017р. повідомлено ФОП ОСОБА_3 про те, що 23.10.2017р. проведено перезарахування коштів в сумі 640 грн. з податку на доходи фізичних осіб в інтегровану картку платника єдиного податку з фізичних осіб. Станом на 23.10.2017р. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 числиться переплата по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 249,23 грн.
Отже, колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування авансових внесків єдиного податку у строк, встановлений законодавством для сплати грошового зобов'язання, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного внеску не можуть бути підставою для застосування штрафу, передбачених п.122.1. ст.122 ПК України.
Крім того, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок та помилкове визначення призначення платежу та розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми грошового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПК України строк, а тому і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки колегії суддів узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 16.06.2015р. у справі № 21-377а15.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що факт сплати ФОП ОСОБА_3 узгодженої суми грошового зобов'язання із єдиного внеску в межах строку, встановленого законодавством та відсутність у нього податкового боргу за спірний період встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р., в справі № 813/4266/17 яка набрала законної сили. (а.с.19 )
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління ДФС у Львівській області як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. ФОП ОСОБА_3 виконав обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання з єдиного податку в межах строку, встановленого ПК України., що свідчить про протиправність застосування до нього штрафних санкцій оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 813/3096/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В.Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 12.02.2019р.