Справа № 822/1630/18
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
07 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Хмельницький, дата складання повного тексту рішення - 08.10.2018 року) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2018 року Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" ( далі- КП "Славутське ЖКО, позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області , в якому просило :
1).скасувати акт, складений посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області "Про результати документальної планової виїзної перевірки комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017" №0650/22-01-14-03/34432514 від 28.03.2018 в частинах:
- пункту 3.1.2 в частині 1.2 підпункту 3.1.2.1 "Податок на додану вартість" в сумі 3 111 879,00 грн.;
- пункту 3.1.2 "Податковий кредит" частини 1.2 в сумі 287 833,00 грн.;
- частини 1.3 пункту 3.1.2 пункт 3.1.2 в сумі 248 749,04 грн.;
2).скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" №0003391403 від 16.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 768 829,00 грн., в тому числі 3 815 063,00 грн. за основним платежем та 953 766,00 грн. за штрафними санкціями;
3).зобов'язати Головне управління ДФС України в Хмельницької області прийняти нове податкове повідомлення - рішення, яким збільшити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 449 424,14 грн., в тому числі 359 539,29 грн. за основним платежем, та 89 884,85 грн. за штрафними санкціями;
4).скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Д" №0076621307 від 16.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 1 216 793,97 грн., в тому числі 617 367,05 грн. за основним платежем, 449 198,74 грн. за штрафними санкціями та 150 228,18 грн. пені;
5).зобов'язати Головне управління ДФС України в Хмельницької області прийняти нове податкове повідомлення-рішення, яким збільшити суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 617 367,05 грн.;
6).скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0076581307 від 16.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 63 910,19 грн., в тому числі 33 886,15 грн. за основним платежем, 25 172,81 грн. за штрафними санкціями та 4 851,23 грн. пені;
7).зобов'язати Головне управління ДФС України в Хмельницької області прийняти нове податкове повідомлення - рішення, яким збільшити суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 33 866,15 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року адміністративний позов комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень- рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" № 0003391403 від 16.04.2018 року, в частині збільшення комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об'єднання" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 752 843 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3 002 275 грн., та за штрафними санкціями в сумі 750 568 грн.
Стягнуто на користь комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" судовий збір у розмірі 58 054,65 грн., (п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят чотири гривні шістдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що прийняте податкове повідомлення - рішення відповідає приписам чинного законодавства України. При цьому, судом першої інстанції при постановленні рішення не було враховано, що коли кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування.
У відзиві на апеляційну скаргу КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
У відзиві позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відносини, які виникають між позивачем і Славутською міською радою в частині надання субсидій, є бюджетними, а не цивільно - правовими. Підприємство є отримувачем бюджетних коштів-поточних трансфертних (безповоротних) платежів із бюджету на цільовій основі, отримання яких не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, а відповідно, при їх отриманні, платник не визначає податкові зобов'язання з ПДВ.
Також у відзиві звертається увага суду на те, що КП "Славутське ЖКО" не здійснювало господарську діяльність з постачання товарів/послуг за вказані бюджетні кошти, оскільки відповідна операція повинна здійснюватись лише на підставі укладеного договору, яким визначається договірна вартість.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд встановив, що КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" утворене Славутською міською радою відповідно до ст.15 Закону України " Про благоустрій населених пунктів" для утримання об'єктів благоустрою комунальної власності міста, яке є балансоутримувачем та забезпечує належне утримання і своєчасний ремонт цих об'єктів.
Власником майна підприємства є територіальна громада міста в особі Славутської міської ради.
Підприємство зареєстроване 31.07.2006 року Славутською районною державною адміністрацією , є юридичною особою та перебуває на обліку в Славутській ОДПІ та є платником ПДВ.
Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 08.02. 2018 по 13.03.2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача.
За результатами перевірки 28 березня 2018 року відповідач склав акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017" №0650/22-01-14-03/34432514 від 28.03.2018.
На підставі акту перевірки та виявлених порушень, відповідач прийняв сім податкових повідомлень - рішень від 16.04.2018, в тому числі і податкове повідомлення-рішення, правомірність якого оспорюється :
- форми "Р" №0003391403 від 16.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 768 829,00 грн., в тому числі 3 815 063,00 грн. за основним платежем та 953 766,00 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення стали порушення, висновки щодо яких викладені в акті перевірки.
Як встановлено перевіркою, протягом 2015-2017 років КП "Славутське ЖКО" виконувало роботи/надавало послуги в рамках виконання програми благоустрою міста Славути.
Славутська міська рада( як головний розпорядник) на підстав затвердженої Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету та ст.75 Бюджетного кодексу України, на підставі рішень виконавчого комітету Славутської міської ради, доводить граничні обсяги видатків до платів використання бюджетних коштів та кошторисів, включених по відповідних кодах функціональної класифікації видатків, а саме : КТКВК 100103 "Дотація житлово-комунальному господарству", КТКВК 100203 "Благоустрій міст, сіл, селищ", КТКВК 100203 "Гуманне відношення до тварин", КТКВК 130112 "Фізична культура і спорт", КТУВК 170703 "Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика".
КП "Славутське ЖКО" надає Виконавчому комітету Славутської міської ради економічне обґрунтування витрат на виконання робіт за функцією 100203 "Поточний благоустрій" на рік та складає план роботи з благоустрою міста на рік. Рішенням Славутської міськради "Про бюджет міста Славута" затверджуються Видатки бюджету міста та Перелік міських бюджетних програм, які фінансуються за рахунок коштів бюджету міста у наступному році у розрізі кожного КТКВК на відповідні періоди наступних років.
Перевіркою встановлено, що протягом 2015-2017 років в рамках виконання Програми благоустрою міста, КП "Славутське ЖКО" виконало роботи /надало послуги з благоустрою, санітарної очистки вулиць, вуличного освітлення, утримання кладовища, озеленення міста, утримання безпритульних тварин, облаштування дитячих майданчиків тощо всього на суму 19077 989 грн., в тому числі у 2015 році на суму 4 771 132,00 грн., у 2016 році на суму 5 514 457,00 грн., у 2017 році на суму 8 792 400,00 грн.
Протягом 2015-2017 рр. КП "Славутське ЖКО" отримало кошти, перераховані з міського бюджету на виконання Програми благоустрою міста, всього в сумі 18 671 272 грн.
Отримані бюджетні кошти були використані платником безпосередньо для забезпечення виконання програми благоустрою міста, що підтверджено матеріалами справи.
Програма благоустрою є замовленням на виконання певного обсягу робіт та послуг, які міська рада відповідно до визначених потреб планує отримати від їх виконавця- КП "Славутське ЖКО", з відповідним розрахунком вартості таких робіт (статті видатків)
Фінансування цієї програми є оплатою за рахунок коштів місцевого бюджету виконання підприємством обсягів робіт чи послуг.
На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов висновку про те, що відповідно до ст.185 Податкового кодексу України операції з поставки товарів та послуг по благоустрою міста для КП "Славутське ЖКО" є об'єктом оподаткування ПДВ.
Не погоджуючись з таким висновком і задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що бюджетні кошти, що надаються платнику податку - одержувачу таких коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, а тому при їх отриманні одержувач не визначає податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки відсутній сам об'єкт оподаткування.
Крім того, зазначив суд у висновках, відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування, в частині надання субсидій, є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
При цьому, укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів чинним законодавством не передбачено.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.
Згідно з п. 1.5 розд. 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 р. № 333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 р. за N 456/20769 (далі - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Пунктом 1.6 1 Інструкції № 333 визначено, що:
субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;
трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Підпунктом 2.4.1 Інструкції № 333 передбачено, що до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» відносяться:
субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;
дотації сільськогосподарським товаровиробникам;
субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;
відшкодування відсотків за користування кредитами;
державна підтримка громадських організацій;
поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов'язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.
У разі придбанні товарів/послуг, відповідно до п 2.2 Інструкції №333, застосовується код бюджетної класифікації 2200 «Використання товарів і послуг», за якою здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (код 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», код 2220 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали», код 2230 «Продукти харчування», код 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», код 2250 «Видатки на відрядження», код 2260 «Видатки та заходи спеціального призначення», код 2270 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв», код 2280 «Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм»).
Відповідно до п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
За приписами п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600 не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін субсидія» взагалі не передбачає платності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб'єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків.
Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.
Крім того, відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
З метою визначення об'єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг. Відповідно до п/п.:
14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.
14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Наведене в ПК України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема: договорів та інших правочинів;
створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів;
безпосередньо з актів цивільного законодавства;
з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду;
настання або ненастання певної події.
За приписами п. 1.1 ст. 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені ст. 5 ПК України:
поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;
у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;
інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Такі поняття як «продаж», «обмін», «дарування» відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в ЦК України, зокрема:
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувалъник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Термінам «постачання товарів» та «постачання послуг» притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як «договір купівлі-продажу», «договір дарування», «договір міни», «договір про надання послуг» та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Також відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 ПКУ.
Відтак, безпосередньо податковим законодавством, в ст. 188 та 189 ПКУ, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.
Разом з тим, ст. 1 ЦК України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України. За ч. 1 ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1 ЦК України).
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
В ст. 91 БК України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (п/п 5 п. 1).
Відповідно до п. 38 ст. 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) одержувач бюджетних коштів це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
За приписами п.п. 3) п.2. ст.22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Головний розпорядник бюджетних коштів Славутська міська рада затверджує плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів. Одержувач бюджетних коштів (позивач) використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів (п.5,6 ст. 22 БК України).
При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.
Оплата виконання позивачем бюджетної Програми благоустрою м. Славута на 2015 - 2017 рр.» здійснювалась на підставі заявок на фінансування.
Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.
Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.
Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів (Славутська міська рада) та одержувачем (позивачем) є бюджетними, а не цивільно - правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
З огляду на означене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок відповідача про те, що бюджетні кошті надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетної Програми благоустрою м. Славута, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг, суперечить діючому податковому законодавству.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що якщо субсидії і трансфертні платежі, що видаються платнику податку-одержувачу коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам(установам, організаціям) " не передбачають компенсації вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні об'єкта оподаткування не виникає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи позивача не містять об'єктивних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.