Справа № 2240/3241/18
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
07 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: не з'явилася,
представника відповідача: Поліщука Є.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, моделі HIGHLANDER, типу легковий/універсал - В, № кузова НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, маса повна 2720, маса власна 2020, категорія В, об'єм двигуна 3456 см. куб., тип палива - бензин, рік випуску 2013, що підтверджується обліковою карткою ВРЕВ м. Хмельницького (6801) від 22.06.2013 та довідкою РСЦ МВС в Хмельницькій області № 31/22-2362 від 26.05.2017.
ГУ ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №3086819027-2016 від 12.04.2018, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. за податковий період 2016 рік.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду, вважає дане рішення протиправним та таким, що слід скасувати.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
Отже, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення має бути отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №806/1970/16 (адміністративне провадження №К/9901/42203/18), від 08.08.2018 по справі №813/3073/17 (адміністративне провадження №К/9901/46133/18), від 29.08.2018 по справі №826/13821/16 (адміністративне провадження №К/9901/41737/18).
Таким чином, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.
Таку інформацію, отриману на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення, матеріали справи не містять. Крім того, суд враховує, що відповідач не заперечує факту не звернення до Мінекономрозвитку щодо отримання інформації про автомобіль позивача.
Щодо посилання відповідача на надання Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ на підставі Переліку об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році відомостей, необхідних для нарахування транспортного податку фізичним особам, що внесені до Єдиного державного реєстру легкових автомобілів та їх власників, яким ОСОБА_3 доведено для нарахування транспортного податку фізичних осіб, суд зазначає наступне. Зазначені відомості не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, оскільки такі повноваження належать Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.
Суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №813/3583/17, в якій зазначено що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення, оскільки в зазначеній постанові вказано, що прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення здійснюється на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком.
У матеріалах справи відсутній такий розрахунок, що свідчить про те, що, приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення, податковий орган не мав належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача та не мав підстав для прийняття спірного рішення.
На момент винесення спірного податкового - повідомлення рішення відповідач взагалі не звертався до Мінекономрозвитку, на даний момент не можливо встановити точний пробіг автомобіля у попередньому періоді.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2019 року.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.