Справа № 806/2615/17
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
30 січня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Платаша В.О.,
позивача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: Зеленюка Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (повне судове рішення складено 03.03.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В жовтні 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податку на нерухоме майно від 22.06.2017 № 57764-13 на суму 43575,80 грн. та № 57765-13 на суму 11167,31 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2018 року позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 806/2614/17 , яка набрала законної сили, встановлено, що державний реєстратор Комунального підприємства "Любашівське районне бюро технічної інвентаризації" здійснив державну реєстрацію прав власності на майновий комплекс тракторної бригади та майновий комплекс зерно товарного току, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 2/856/10, яке набрало законної сили 06.12.2010, а не ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому спірними рішеннями визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику вищевказаних майнових комплексів. Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач не є власником майнового комплексу тракторної бригади в АДРЕСА_1 та майнового комплексу зерно товарного току в АДРЕСА_2, він не повинен сплачувати податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо вищевказаних майнових комплексів, а тому, прийняті податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.06.2017 № 57764-13, № 57765-13, підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно з реєстраційними номерами 15522741 та 15524394 - майновий комплекс тракторної бригади в АДРЕСА_1 та майновий комплекс зерно товарного току в АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 здійснено 09.12.2010 Комунальним підприємством "Любашівське районне бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 2/856/10, що суперечить Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки, позивач є власником майнових комплексів в смт. Любашівка Одеської області.
В судовому засіданні позивач, представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.2017 року Головне управління ДФС у Житомирській області прийняло податкові повідомлення рішення № 57764-13 на суму 43575,8 грн. та № 57765-13 на суму 11167,31 грн., якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з запитом щодо сплати податку на нерухоме майно від 04.08.2017 до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатами розгляду якого останній повідомив позивача, що для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності необхідно звернутись з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) з оригіналами документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
07.08.2017 позивач через свого представника звернувся до Любашівського районного суду Одеської області, який листом від 16.08.2017 № 1/3421/17-Вих. надіслав копію рішення № 2/856/10 по цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та повідомило анкетні дані ОСОБА_2 (позивача по справі № 2/856/10). Згідно вищевказаного листа, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, житель (зареєстрований) с. Арчептівка Любашівського району Одеської області.
Позивач повторно звернувся до Головного управління ДФС у Житомирській області з зверненням від 10.08.2017, за результатами розгляду якого контролюючий орган запропонував позивачу звернутись до Овруцької ОДПІ для звірки з оригіналами документів, яка повідомила позивачу, що згідно Реєстру прав власності він є власником спірних майнових комплексів, а інших документів, які б підтверджували, що нерухомість йому не належить позивачем не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.п. 265.1.1. п. 265.1. ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з п.п 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинна сплачувати особа, яка є власником оподаткованого нерухомого майна.
Також, слід зазначити, відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 806/2614/17 згідно якої, встановлено, що державний реєстратор Комунального підприємства "Любашівське районне бюро технічної інвентаризації" здійснив державну реєстрацію прав власності на майновий комплекс тракторної бригади та майновий комплекс зерно товарного току, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 2/856/10, яке набрало законної сили 06.12.2010, а не ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому спірними рішеннями визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику вищевказаних майнових комплексів.
Однак, відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Посилаючись на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 806/2614/17 суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом розгляду згаданої адміністративної справи були правовідносини щодо правомірності дії державного реєстратора при здійсненні реєстрації майнових прав за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 В задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено, відомості про те що він є власником майнового комплексу тракторної бригади та майнового комплексу зерно товарного току в Державному реєстрі майнових прав так і залишилися.
Так, відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав визначені частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єкта, позивач є власником майнових комплексів в смт. Любашівка Одеської області (а.с. 48-51): майновий комплекс тракторної бригади в АДРЕСА_1 та майновий комплекс зерно товарного току в АДРЕСА_2, підстава виникнення права власності - здійснено 09.12.2010 Комунальним підприємством "Любашівське районне бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 24.11.2010 року по справі № 2/856/10.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а прийняв до уваги мотивувальну частину постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 806/2614/17 згідно якої, не вирішено питання щодо правомірності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач не є власником майнового комплексу тракторної бригади в АДРЕСА_1 та майнового комплексу зерно товарного току в АДРЕСА_2, тому він не повинен сплачувати податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо вищевказаних майнових комплексів.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2019 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.